Ще на початку мобілізаційної кампанії засобами масової інформації та простими українцями панічно ширилась інформація, що військкомати “знімали у Нацгвардію” найбільш інтелектуальну частину нації – професорів, докторів наук, викладачів університетів і топ-менеджерів провідних кампаній. Як завжди, чутки виявились перебільшеними. Проте я точно знаю бодай одного титулованого науковця, який уже за кілька тижнів почне артилерійські дуелі з кремлівськими найманцями.
Це киянин і націоналіст Олег Бондаренко, завідувач кафедри Екологічно збалансованих технологій у Державній екологічної академії, де він займається викладацькою і науковою роботою. Окрім цього, Олег спеціалізується на дозиметрії людини, має ступінь доктора наук із радіобіології та є членом Національної комісії з радіаційного захисту населення України.
Я був знайомий з Олегом ще до мобілізації – працювали на двох виборчих кампанія Юрія Левченка у Шевченківському районі Києва. Це був типовий інтелігент, у кращому значенні цього слова, та інтелектуал із сильним прагненням зробити внесок у побудову нової України. Нині, після двох місяців у ЗСУ, навіть стиль розмови Олега змінився – вислови стали лаконічнішими і більш конкретними, у голосі додалось металевих ноток. Що сталось із Олегом за ці місяці і як артилеристів готують до бойових дій?
“Мене призвали в рамках 4-ї хвилі мобілізації 12 лютого. Отримав повістку, швидко пройшов медкомісію і ось я тут. До речі, на медкомісії склалась хороша тенденція: якщо ти кажеш, що здоровий, то ніхто особливо не докопується. Таким чином багато чоловіків, які хотіли служити, отримали змогу потрапити в армію. Головне бажання, – розповідає Олег. – Я служив у совєцькій армії, але тут вийшла кумедна ситуація. Того року був великий призов і служити пішла половина студентів мого вишу. Свого часу я був заступником начальника взводу радіолокаційної станції (РЛС). І в запас пішов уже старшим лейтенантом зі спеціалізацією “Радіотехнічні війська і протиповітряна оборони”.
Але нині свободівець опинився в артилерійській частині. На питання, як так сталось, Олег знизує плечима.
“Складне питання, особливо коли не маю достатньо інформації для формування ґрунтовних суджень. Певно РЛС зараз не на часі, проте артилерія – ключ до перемоги у війні, як доводить досвід уже річної російсько-української війни. Тому артилерійські частини доукомплектовують і оскільки я мав певною мірою дотичні знання, то опинився у ракетних військах, у 43-й окремій артилерійській бригаді.
Спочатку ми проходили навчання у Львівській академії сухопутних військ, а потім на військовій кафедрі Запорізького національного технічного університету, що спеціалізується лише на артилерії. Тут ми пройшли місячний прискорений курс навчання офіцерів артилерійських військ: із викладанням як ґрунтовної теорії, так і стрільби на полігоні. Практики вистачало і я був вражений процесом, це все, що можу сказати. Ми були приємно здивовані рівнем викладання матеріалу у Запоріжжі. Тут вдосталь фахової літератури, лектори із колосальним багажем знань і досвіду”.
Зараз професор вже має звання капітана артилерії, першого заступника командира самохідного артилерійського дивізіону і працює на посаді начальника штабу частини.
Щодо відправки на фронт – солдатам нічого невідомо. Олег жартує, що з цього приводу влучно висловився екс-віце-спікер парламенту, а нині також артилерист Руслан Кошулинський: “В армії не прийнято запитувати, де ти будеш завтра”. “До речі, ми були поряд із Яворівським полігоном, і шкода, що не вдалось зустрітись із Русланом”, – віджартовується Олег.
Боєць каже, що уже зараз склав цілісне враження про нашу армію. Збройні сили помітно еволюціонували, особливо якість рядових. На думку Олега, безпосередні командири – переважно професіонали, хоча не вистачає офіцерів молодшої ланки. Особовий склад став більш якісним у плані морального духу, але не воєнного професіоналізму.
“І хоча загалом поки відчувається нестача фахових офіцерів, але цю проблему вирішить участь в боях. Якщо судити по нашому дивізіону, то напевно половина із трьохсот чоловік є добровольцями, і це сильно впливає на бойовий дух підрозділу. Тут кожен чітко розумію, з чим ми зіткнемось на фронті”, – каже Олег, закриваючи цю тему.
У розмові ми не могли оминути тему ідеологічно-виховної роботи серед солдатів. За словами добровольців – це одна із найважчих проблем, що впливає на мотивацію бійців ЗСУ.
“У нас є офіцери по роботі з особовим складом, так звані політруки, якщо користуватись совєцьким сленгом. Здебільшого вони виконують функцію військових психологів і займаються особовими справами солдатів. Тобто систематичної ідеологічно-виховної роботи з нам не проводять. Це більше шириться на низовому рівні, у спілкуванні солдатів між собою. Можливо це і на краще – я не впевнений, що зараз мобілізовані сприймали б довгі лекції на ідеологічну чи політичну тематику. Тут треба інший підхід – неформальний і креативніший. Поки ідеологічна обробка солдатів відбувається на шикуванні, коли після офіційного “Слава Україні!” спонтанно звучить гасло про Путіна. Такі дрібниці підтримують і згуртовують колектив. Хоча наш дивізіон і так налаштований виключно на перемогу, ми ж артилеристи”, – запевнив наостанок побратим.
Розмовляв Роман Кулик.
Більше матеріалів про бійців Легіону Свободи на офіційній спільноті: goo.gl.
Прес-служба ВО “Свобода”