Перший депутат-свободівець Луганщини протистоїть раді екс-регіоналів.
Результати місцевих виборів довели, що “Свобода” рекордно розширила географію своєї популярності по всій країні. Навіть на Луганщині, де традиційно панували антиукраїнські сили, націоналісти вперше отримали свого представника. Депутатом Чмирівської сільради Старобільського району Луганської області став Леонід Зінченко, який вступив у лави “Свободи” ще в середині 2000-х. Націоналіст ніколи не обирав легких шляхів – йому вже 60 років, а він одним із перших пішов добровольцем у батальйон “Айдар” і понад рік воював проти ворога на фронті. Тепер Леонід Зінченко став першим обранцем-націоналістом в умовах антиукраїнської пропаганди в частково окупованій ворогом області. Телефонуємо до свободівця, аби поставити йому кілька запитань.
– Пане Леоніде, розкажіть трохи про себе. Живучи в Луганській області, як стали націоналістом?
– Народився я в Алтайському краї в Росії. Тоді був такий час – батьки їздили на заробітки. Але там прожив тільки рік – тому з того періоду нічого не пам’ятаю. Наступних своїх 59 років мешкав в Україні на Луганщині. Коли Україна стала незалежною, почав цікавитись політикою. Навіть спеціально купив приймач, аби слухати сесії Верховної Ради. Хотів розібратися, хто говорить правильні речі, а хто обманює. Мені тоді подобались проукраїнські політики, зокрема В’ячеслав Чорновіл.
Пізніше кілька років був членом УНП. Але ця політсила була практично бездіяльною в нашому регіоні, а тому вийшов з її лав. Не припиняв шукати однодумців серед місцевих патріотів – так і познайомився з майбутніми побратимами-свободівцями. Ми багато спілкувалися про політику і способи побудови української України. Ці люди були близькими мені по духу, найбільше тішила їхня готовність до активної діяльності. Тому й вступив у націоналістичну “Свободу”.
– Готовність до діяльності переросла в діяльність?
– Ще б пак! Кілька хвилин тому приїхав з районного центру, міста Старобільська, де організували безстрокову акцію протесту. Річ у тім, що перший заступник голови адміністрації обізвав патріотичне середовище району зрадниками і лжепатріотами. Образив усіх – військовослужбовців, патріотів, представників націоналістичних організацій. Ми оголосили безстрокову акцію протесту проти свавілля й брехні чиновників – вимагаємо звільнення цього чоловіка з посади. Нині на акції було 80 осіб – блокували роботу районної адміністрації з вимогою звільнити з посади чиновника-українофоба.
Вимагаємо і звільнення редактора районної газети, яка дозволила опублікувати оце обливання брудом. Її теж не пустили на роботу. Сказали, аби писала заяву на звільнення. Згодом вона прийшла вдруге – пробувала прошмигнути. Поки її не було, ми вже й шини привезли і намет розклали. Склали графік чергування, а тому там увесь час перебуватимуть люди.
– Поговоримо про депутатство. Ви – єдиний депутат-свободівець у Чмирівці. А які політичні сили представляють Ваші новообрані колеги?
– У нашому селі мешкає близько 5 тисяч осіб. 22 депутати представляють інтереси громади в сільській раді. Всі депутати, окрім мене, – самовисуванці. Принаймні формально жоден з них не висувався від якоїсь політичної сили. Лише я відкрито зазначив, що є членом ВО “Свобода”. Насправді ж більшість з новообраних депутатів-самовисуванців були або членами Партії регіонів або прихильниками політики Януковича. З таким контингентом екс-регіоналів нині непросто боротися. Відверто кажучи, сільрада намагається мене всіляко ігнорувати. Недавно було засідання щодо місцевого бюджету, однак мені про це не повідомили. Це вже вдруге таке трапилось! Вони роблять все можливе, аби не допустити мене до контролю, адже знають, що не дозволю дерибанити місцеве добро. Нині існує доволі потужна громадська рада, і як тільки мені стане відомо про якісь нечисті справи, то одразу повідомлю про це людей – в тому числі й через соцмережі.
Але є й хороші люди серед новообраних депутатів. Познайомився з капітаном, який зараз перебуває на прикордонній службі. Чоловікові трохи більше ніж 30 років, він поділяє наші погляди й мислить прогресивно. Тішить, що серед молоді чимало діяльних та патріотично налаштованих. Але загальна маса людей все-таки надто пасивна та байдужа – кажуть, що не хочуть влазити в політику, мовляв, воно їм непотрібне.
Є деякі позитивні зрушення й у діяльності сільради. Уже відбулася сесія щодо зміни радянських назв вулиць – замінили вулицю Комунарів на Садову і вулицю Чапаєва на Залізничну. Всі інші назви вулиць в селі не мають радянського відтінку.
– А як ставляться у селі до “Свободи” прості люди?
– Не можу сказати, що до “Свободи” нині ставляться негативно. Коли тільки став членом партії, то було значно важче – регулярно обзивали бандерівцем і фашистом, увесь час відчував цю неприязнь. Відтоді минуло багато часу. Разом з побратимами провели чимало різноманітних акцій, мітингів, спілкувалися з людьми, брали активну участь у громадському житі. Ми впливали на людей, ще більше їх змінила революція і війна. Протягом останніх років жоден не посмів підійти до мене і сказати мені в очі якусь образу чи обізвати мене.
Люди різні тут живуть. Половина населення розмовляє українською, друга половина – російською. Це ще наслідок радянської русифікації. За Союзу партійні керівники в нашому районі були переважно ставлениками з Москви. Місцеве населення всіляко їм догоджало, достосовуючись до влади. Школа наша тепер російськомовна, хоч раніше школи в районі завше були україномовними. Мусимо цю ситуацію змінювати!
Розмовляв Святослав КОСТЮК. Газета ВО “Свобода”