ВО "Свобода"

ENG

Антон Цедік
Антон Цедік

Полтавський свободівець. Боєць батальйону "Донбас". Загинув 29 серпня 2014 року в "Іловайському котлі" у віці 27 років.

Навчаючись заочно у двох університетах (КНЕУ та КНУ ім. Т. Шевченка), Антон Цедік 2007-го вирішив піти до армії. Його не мобілізовували, він цілком міг би, як инші, "відкосити" від служби. Проте юнак сам хотів піти до війська й чогось там навчитись. Рідні хлопця розповідають, що в Антона ніби було якесь передчуття, що всі ці знання незабаром мають знадобитись.

До початку Революції гідности Антон працював то у Києві, то в рідній Полтаві. А коли почався Майдан, взяв на роботі безстрокову відпустку і з головою поринув у боротьбу за нову Україну.

На Майдані він був у найважчих місцях у найпотрібніший час. Узимку охороняв палац Свободи, де розташовувався один зі штабів спротиву. Коли революційні події перекинулися до Полтави, Антон вирушив туди. 18 лютого цілу ніч він разом із побратимами-свободівцями відбивав атаки спецназу та Внутрішніх військ. Хлопцям дісталася найважча ділянка оборони - під стелою Незалежности. Згори, з ТЦ "Глобус", "беркутівці" кидали вниз гранати та пляшки із запалювальною сумішшю. Поруч горіли намети мітингувальників, палали барикади. Проте ніхто не відступив. Антон був у самому пеклі - з червоним рицарським щитом, з яким на Майдані не розлучався ні на хвилину. Його сотня оборонялася і 19 лютого, і разом із иншими йшла в атаку страшного ранку 20 лютого. Антон Цедік вийшов з тих боїв неушкодженим, і ще місяць у Київраді був комендантом одного з поверхів. А потім, вже після анексії Криму і початку війни на Сході, вирішив іти у добровольчий батальйон.

Після вишколів вирушив із батальйоном "Донбас" на Схід. Артемівськ, Лисичанськ, Попасна… Про переміщення його частини мама дізнавалася або з новин, або зі скупих телефонних розмов. 20 серпня в Антона мала розпочатися відпустка. Але він нею не скористався - поїхав визволяти побратимів з "Іловайського котла". Автобус Антона потрапив під мінометний обстріл…

Родичі змогли його поховати лише 8 вересня. Спочиває націоналіст на Алеї Героїв міського кладовища у Полтаві.

17 грудня Антону посмертно було присвоєну орден "За мужність" ІІІ ступеня.

Докладну статтю про Антона можна прочитати за посиланням: svoboda.org.ua