ВО "Свобода"

ENG

6 квітня 2011
Відкриття виставки "Народна війна" у Могилянці зібрало аншлаг
Відкриття виставки "Народна війна" у Могилянці зібрало аншлаг

5 квітня 2011 року у Національному університеті "Києво-Могилянська академія" відкрилася виставка "Народна війна 1917-1932", організована на прохання патріотичного студентства вишу. Читальну залу Філологічної бібліотеки НаУКМА вщерть заповнили студенти, викладачі та відвідувачі презентації. І не даремно ‒ на відкритті виставки виступили лауреат Шевченківської премії Василь Шкляр, президент Могилянки Сергій Квіт, мовознавець, професорка НаУКМА Лариса Масенко, керівник Київської міської організації "Меморіал" ім. Василя Стуса Роман Круцик, голова Київської міської організації Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Андрій Іллєнко та його заступник Юрій Ноєвий.

Музейну експозицію розроблено дослідниками Київської організації Товариства "Меморіал" ім. В.Стуса впродовж 2008-2009 рр. на основі опрацювання близько 1500 архівних справ з державних та галузевих архівів 18-ти областей України. Виставку присвячено питанням національно-визвольної боротьби українців у період від розпаду Російської імперії до Голодомору й етноциду 1932 ‒ 1933 рр., зокрема, національній самоорганізації українства 1917 року на власній етнічній території та в діаспорі, державотворчим змаганням українства й повстанському рухові в Україні.

Дослідник холодноярських змагань письменник Василь Шкляр у своїй промові наголосив: українсько-російську війну ще не завершено, адже супротивник не добився своєї мети ‒ не знищив української мови й культури:

"Досі історики плутаються у термінах, досі у подіях 1917-1932 років бачать громадянську війну. Насправді це була українсько-російська війна. Ви знаєте, як криваво ця війна почалася пострілами в людей тільки за те, що вони розмовляли українською. Банди Муравйова стріляла у вишиванку, у будь-яку прикмету українства. На початку виставки наведено слова видатного українського отамана Якова "Орла" Гальчевського. Напевне, саме після цих подій народилися його фраза, що від неї в декого іде мороз по шкірі: "На запитання російською мовою відповіддю може бути тільки постріл".

Наших героїв нарекли бандитами. Подивіться на їхні просвітлені обличчя ‒ і ви зрозумієте, що то були за бандити. Усі отамани були вчителями, офіцерами, це була інтелігенція, цвіт нації. Усі вони поклали свої життя за волю України.

Народна війна була драматичною. Мушу сказати, що ця українсько-російська війна триває і досі. Вона не завершилася, бо досі головну мету окупанта не досягнуто. Цю мету у хвилину розпачу командувач загарбницькими військами Фрунзе охарактеризував фразою: "Ми ніколи не переможемо цей народ, поки не вирвемо у нього мову". Через те сьогодні точиться така битва за мову. Як казав Міхновський, нація, яка живе на засадах демократії, має дуже мало шансів. Бо в умовах демократії однаково голос, право має і загарбник, і український патріот. У цих умовах боротися тяжко. Але ми переможемо".

Василь Шкляр запросив присутніх до Холодного Яру, де 16-17 квітня відбудуться вшанування холодноярських героїв. Докладніше про програму:

cherkasy.svoboda.org.ua

Президент Могилянки Сергій Квіт присвятив свій виступ "найбільш загадковій та найбільш політичній постаті" Українських Визвольних змагань. "Микола Міхновський відіграв виняткову роль у Визвольних змаганнях спочатку як студент Київського університету, який єдиний на увесь університет розмовляв винятково українською. Пізніше, ми знаємо, що Микола Міхновський мав вплив на старшого поколінням Івана Франка. Зокрема, всі статті письменника, видані у 45 томі, написано під впливом "Самостійної України" Міхновського. Ця постать заслуговує на прискіпливу увагу так само, як наші отамани".

Під час виступу голова Київської "Свободи" Андрій Іллєнко зазначив: "Величезна цінність цієї виставки полягає в тому, що вона допомагає відроджувати пам'ять про визвольні змагання. 1917 рік, з якого все почалося ‒ до цього більше 100 років українську націю було розірвано між двома імперіями, її навіть не визнавали нацією, а якоюсь субетнічною групою більших етносів. Народження нації у її сучасному розумінні виявилося невигідним усім європейським гравцям, не тільки Москві. Антанта теж робила все, щоб існувала панська Польща, а українці були розірвані між різними державами. Німці використовували Україну як сировинну базу. Проти українців воювала вся тогочасна Європа ‒ більшовики, білогвардійці, поляки, і не було зовнішніх сил, на які можна було спертися. Ілюзія, що хтось нам допоможе, українців багато чого навчила. У Другу Світову ми робили ставку лише на власні сили.

Усілякі табачники нав'язують нам думку про існування двох Україн: патріотичної Галичини і совкової інертної решти. Ця виставка ‒ потужний удар по такому уявленню. Вона свідчить, що боротьба за незалежність України почалася з центру і сходу. Причому, якщо боротьбу бандерівців вороги очорнювали (але не замовчували), то боротьбу мешканців сходу й центру приховували, замовчували, про це багато років нічого не було відомо. Коли розказуєш східнякам, що ці отамани ‒ їхні односельці і предки, ‒ в людей відкриваються очі, вони починають усвідомлювати масштаби нав'язуваної їм брехні.

Коли кажеш, що ОУН-УПА ‒ це продовження їхньої боротьби, у людей теж відкриваються очі. У кожній оунівській хаті-читальні, у кожному осередку основна книга, яку читали й передавали з рук в руки, був "Холодний яр" Горліса-Горського.

Правда про повстанців не залишає табачникам жодного шансу. Не дарма повстанці називали себе отаманами і козаками ‒ це було відродження національної пам'яті, повноцінне відродження України у її найкращому вияві. На жаль, політичний провід виявився недостойним цих отаманів і козаків. Це нам наука на майбутнє.

Цю народну війну не було програно. Бо це була лише дуже велика, масштабна і розтягнута у часі битва величезної війни, що триває і досі. Її переможним завершенням буде наповнення української держави українським змістом, і утвердження її на вічні віки. Слава Україні!".

Електронна експозиція виставки міститься на сайті www.narodnaviyna.org.ua.

Прес-служба Київської міської організації ВО "Свобода"