ВО "Свобода"

ENG

3 лютого
ІII Бандерівські читання
ІII Бандерівські читання

3 лютого 2016 року в Києві розпочалися ІII Бандерівські читання, приурочені до 75-річчя Акта відновлення української державности та 25-ї річниці незалежности України. Тема читань: "Візія Української держави в ідеології українського націоналізму". У межах заходу буде проведено дві експертні дискусії: "Досвід боротьби українських націоналістів за державність у XX столітті: ідеї та практики" і "Українська держава ІІІ тисячоліття: візія націоналістів".

Прес-служба ВО "Свобода" веде текстову трансляцію заходу наживо. Відеотрансляцію Бандерівських читань можна дивитися тут: youtu.be.

Початок - за посиланням: youtube.com.

На початку заходу організатор третіх Бандерівських читань, директор аналітичного центру "Українські студії стратегічних досліджень", депутат Київради Юрій Сиротюк у вступному слові окреслив мету читань: "Рік тому, під час активної фази війни з росіянами, на других Бандерівських читаннях ми казали, що знаємо, як треба перемагати і будувати державу, однак нас тоді не почули. Досі наша держава живе за принципом "сліпого обамофільства". Усі думають, що прилетять американські і переможуть у нашій війні. Цього не буде! Ми найбільша країна у Європі, тому ми змушені вибудувати націоналістичні ідеї, щоб закріпити цю ідеологію у суспільстві! Маємо окреслити проєкт великої національної України".

Виступ Юрія Сиротюка на ІІІ Бандерівських читаннях
Виступ Юрія Сиротюка на ІІІ Бандерівських читаннях

Слова підтримки організаторам заходу висловив заступник міністра світи і науки Андрій Гевко, заступник голови Українського інституту національної пам'яти Володимир Таліщак, голова Конгресу Українських Націоналістів Степан Брацюнь, лідер Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олег Тягнибок та голова ОУН Богдан Червак.

Богдан Червак
Богдан Червак

Крім того, Тарас Гребеняк озвучив привітання від голови ОУН(б) Стефана Романіва.

Звертаючись до присутніх, Олег Тягнибок наголосив, що саме націоналістична інтелектуальна еліта має сформувати напрямок для руху української держави: "Відбудова і закріплення Української Самостійної Соборної Держави - це мета, яку поставили перед собою наші прадіди і яку ми маємо за честь робити справою всього свого життя. Керівництво країни маємо діяти, слідуючи Степанові Бандері, який застерігав нас, сучасників, від політики капітуляції перед ворогом. Адже найчастіше причиною поразок і катастроф української держави були хаос і безлад у головах політичної еліти, яка постійно намагалася загравати з ворогом. І лише націоналісти у всі часи залишаються єдиним вірним щитом своєї нації.

Націоналісти започаткували процес декомунізації, однак це тільки перший етап нашої боротьби. Зусиллями наших героїв українські землі були звільнені від окупаційної влади, для нас ніколи не було таємницею, хто є основним ворогом нашої держави. Десять, 15 років тому бандерівське гасло "Слава Україні!" не просто не сприймалося - за нього цькували. Навіть на Майдані деякі діячі намагалися голосуванням заборонити вітатися цим гаслом. Але саме українські націоналісти були рушієм Революції гідности, і дуже швидко українська ідея набула надзвичайно широкого відгуку серед народу, порівняно з попередніми роками.

Бандерівські читання покликані не просто обмінятися думками. Інтелектуальна націоналістична еліта повинна сформувати ідею й дух, що буде стимулом для діяльности влади, аби вона думала націоналістичними мірками, а не капітулянтськими ліберальними принципами".

Відкриття ІІІ Бандерівських читань
Відкриття ІІІ Бандерівських читань

У першій частині (теоретичному) доповідачі виступили з теми "Досвід боротьби українських націоналістів за державність у ХХ столітті: ідеї та практики". Модератор пленарного засідання - директор Науково-дослідного інституту українознавства Богдан Галайко.

Учасники пленарного засідання
Учасники пленарного засідання

Кандидат історичних наук, голова Івано-франківської облради народний депутат України VII скликання, віце-прем'єр-міністр (2014 р.) Олександр Сич у виступі зазначив, що відсутність національного бачення на початку існування Української держави у XX сторіччі спричинила швидкий її занепад. "Вивчення уроків історії та праць Міхновського, Сціборського, Бандери й инших має допомогти змоделювати спільний образ держави, яка здатна стати успішною. В умовах російської агресії, з уваги на політику транснаціональних компаній устрій держави має бути жорстко унітарний. Окрім того, націоналістам необхідно опанувати соціяльну нішу. Якщо націоналісти цього не зроблять, то соціяльну тему можуть знову привласнити ліві сили. Український соціяльний націоналізм має стати спадкоємцем націоналізму, який провідною ідеєю має першу точку Декалогу "Здобудеш українську державу або загинеш у боротьбу за неї". Зважаючи на теперішні умови, реалізація національної ідеї має відбуватися з урахуванням соціяльних потреб суспільства. Соціяльний націоналізм має передувати націоналізму великодержавному, провідною ідеєю якого має бути Велика Україна".

Олександр Сич
Олександр Сич

Петро Іванишин - доктор філологічних наук, професор Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка, науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова - у виступі зосередив увагу на такій проблематиці: "Проблема революції в українському суспільстві має актуальність не одне десятиліття. Якщо порівняти концепції революції, які були створені провідними філософами у ХХ-ХХІ столітті, виокремлюємо постать політичного філософа Степан Бандера. Виділю основні моменти, що актуальні для українців як ніколи.

За визначенням Бандери, політична революція - докорінні зміни, що охоплюють життя всього народу, а не окремого його прошарку. Революція - це зміна системи та усіх провідних сил держави. Однак зміна має відбутися шляхом гострої загальнонаціональної боротьби, а не шляхом еволюційного розвитку чи плебісциту. Бандера підкреслював, що лише кінцевий етап засвідчує, чи події вповні заслуговують на визначення революції (в чому ми маємо можливість переконатися зараз).

Петро Іванишин
Петро Іванишин

Провідник ОУН зазначав, що важливою складовою революції є не лише руйнування старого ладу, але й побудова нової держави на засадах національної та соціальної справедливості. Держави, яка буде готова відповісти на зовнішню агресію, яка неодмінно загрожуватиме на етапі формування державності. Бачимо, що навіть кілька років тому не всі революціонери усвідомлювали і передбачали зовнішню загрозу.

Степан Бандера розробив революційну концепцію, неодмінними елементами якої є революційна національна ідея, єдиний революційний орган та революційна дія. При чому наголошував, що революційні кадри не формуються з невдоволених. Так само він застерігав від залучення в лави революціонерів ідейних представників антинаціональних сил і безідейних кар'єристів.

Бачимо слушність усіх настанов Бандери зокрема й тому, що досі жодна революція не була завершена через порушення основних принципів її здійснення".

Кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, президент фонду Літопис УПА ім В. Макара Микола Посівнич доповів про організаційні, суспільні і воєнні аспекти "Будови держави від першого села" в державотворчих концепціях ОУН.

Микола Посівнич
Микола Посівнич

Олег Баган - кандидат філологічних наук, доцент Дрогобицького державного педагогічного університет ім. І.Франка, Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова - присвятив доповідь творчості Дмитра Мирона Орлика: "Постать Дмитра Мирона мало відома в українському націоналістичному русі. Загалом ми загубили багато цікавих особистостей цього руху та їхніх ідей. Та маємо це виправити.

Дмитро Мирон зробив стрімку кар'єру в лавах ОУН. Цього праця "Ідея і чин України" (що була перевидана 2001 року) містить багато конструктивних ідей, зокрема про те, як створити нового українця із сильним характером, що стане рушієм національної революції. 80% цієї праці - це теоретичне розмірковування про психологічний характер українця на базі активізму, волюнтаризму, природної наступальності.

Мирон акцентував і на геополітичних чинниках, що сприятимуть успішності української національної держави. Зокрема це необхідність чорноморського простору та формування Балто-Чорноморської геополітичної осі. Акцентував на необхідності порозуміння з тюркськими народами, народами Кавказу, стабілізації ситуації на Балканах".

Також довів Історик, публіцист, головний редактор газети "Шлях перемоги" Віктор Рог. Він присвятив виступ концепції української державности в програмових документах ОУН.

Іван Патриляк - доктор історичних наук, професор, декан історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка:

"Цього року Україна має 2 ювілеї: 25 років проголошення незалежності України і 75 років Акту відновлення Української Держави.

Варто від рефлексувати події, які відбувалися 75 років тому, аби зрозуміти, чому тоді оголошення незалежності не призвело до створення стійкої стабільної української держави. Чому ті політики в особі ОУН, які були набагато краще підготовлені до формування державності, ніж ті політичні еліти, що прийшли до влади 1991 року - не змогли реалізувати своїх планів. Для цього слід зрозуміти, які тоді існували плани і які перепони постали на шляху їх здійснення.

Акт відновлення української державності - це так подія, через яку бандерівцям закидають "посібництво" та "колабораціонізм". А совєтська пропаганда облила брудом весь націоналістичний рух та намагалася очорнити саму ідею української державності. Однак щоби зрозуміти, чи був цей Акт колаборантським - потрібно заглянути за лаштунки тих подій.

В ОУН відбувся трагічний розлам на дві структури, що мали єдину мету - відновити українську державність. Обом організаціям було очевидно, що справа йде до великого зіткнення Німеччини та СССР, що призведе до бойових дій на території України. Кожен відповідальний політик має з'ясувати - як керівництво держави, що вестиме війну на нашій території - ставитиметься до ідеї створення української держави. Відтак були надіслані відповідні листи, що проголошували: лише визнання незалежності України може мати як наслідок співпрацю ОУН з Німеччиною. Бандерівці взагалі направили листа із погрозами. Однак відповіді обидві ОУН не отримали.

Іван Патриляк
Іван Патриляк

Підготовка Акту 30 червня велася в цілковитій таємниці і була несподіванкою для німецьких спецслужб. ОУН розробила спеціальні інструкції та чернетку Акту (без 3 пункту, через який ОУН дорікають у колабораціонізмі). Вочевидь, 3 пункт з'явився в останній момент, можливо з наради митрополита як певний дипломатичний реверанс. Подальша реакція Німеччини довела, що про жодну співпрацю не йшлося. І вже 8 липня Стецько ухвалив рішення відвести розконспірованих членів ОУН у підпілля. Було змінено план і для похідних груп - вони вже не мали створювати військові гарнізони, а мали залучати населення до своїх воєнних лав.

Завдяки існуванню запасного плану - ОУН змогла швидко переорієнтувати на боротьбу з Німеччиною та довгі роки вести підпільну війну проти обох окупантів.

В історичній перспективі наявність двох варіантів виграла. Якщо нам кажуть, що не існує альтернативи мінським домовленостям, то це лише означає небажання державних діячів розглядати інші варіанти. Бандера та його побратими були мудрішими та далекогляднішими. Оскільки бачили потребу у розробці двох планів".

Провідний діяч ОУН в Австралії Ярослав Дума переказав вітання присутнім від австралійських побратимів та наголосив на позитивній стороні організації таких заходів.

Доктор історичних наук, професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Володимир Сергійчук: "Україну можна побудувати спираючись тільки на власні сили та гідність. Тільки той може взяти на себе керування державою, хто здатний присвятити Україні своє життя або й віддати його за неї. Сам таким був Степан Бандера. До перемог українців завжди вела потреба власної гідності й самоповага. Маємо врахувати історію й довести, що ми народ власної гідности, яка веде нас вперед.

Володимир Сергійчук
Володимир Сергійчук

Історія повторюється. Невипадково на перший план в Европі висуваються два гравці - Німеччина й Росія. Нам є над чим думати".

Олександр Ситник - доктор історичних наук, доцент, завідувач кафедри історії Мелітопольського державного педагогічного університету ім. Б.Хмельницького: "Ідеї донцовського націоналізму слід розглядати в комплексі з ідеями Міхновського, Бандери, Коновальця та інших теоретиків націоналістичного руху.

Його концепт "бойового" націоналізму був побудований на усвідомленні того, що основа поразки національно-визвольних змагань - це безвольне малоросійство, драгоманівський автономізм а соціалізм. Ідеї Донцовства слід відроджувати як світоглядну ідею української державності".

Народний депутат України Андрій Іллєнко: "Не можна легковажити ідеологічною, світоглядною боротьбою. Бо ворог перш за все починає наступ на нашу свідомість. Те, що відбувається на сході, це крайня дистильована форма імперського проекту в Україні. Цей політичний процес буде продовжуватися. Однак тривалий час цей гібрид існувати не може. Рано чи пізно одна з двох частин здобуде гегемонію.

Під час виступу Андрія Іллєнка
Під час виступу Андрія Іллєнка

Зараз керівництво держави усвідомлює Україну як сировинний придаток західноєвропейського світу. Але я переконаний, що не можна актуалізувати й укріпити українську державу без реалізації балто-чорноморського проєкту. Нам треба серйозно налагодити діалог у цьому питанні. Инакше в стратегічній перспективі сильну українську державу створити буде дуже важко".

Філософ, публіцист Ігор Загребельний доповів про станово-професійну організація населення і державний лад.

Кандидат філософських наук Сергій Здіорук наголосив на культурних цінностях, які творять державу: "Є люди, які добре знають, що нема нації тоді, коли нема мови. Немає таких досліджень, які б говорили, що для 60 % українців їх рідна мова - російська, тепер навіть російськомовні українці хочуть, щоб їх діти розмовляли українською. Народ спирається на фундамент цінностей: культури та мови. Зокрема, потрібно законодавчо обмежити вплив на державу попів Московського Патріархату".

Філософ, політв'язень Дмитро Савченко: "Кровопролитний сценарій відбувся тоді, коли стара еліта, яка хотіла затягти Україну у прірву танатософії, не хотілася поступатися своїми позиціями. Тепер в Україні дві еліти - та, що пройшла випробування боями на Майдані, і псевдоформація еліти - кам'яна ланка. Донцов говорить, що еліта має мати чіткий запит перед історією і рішучість брати країну в свої руки. І головне - мати формотворчу ідею. Революція, яка підсумована виборчим процесом - є прямим марш-кидком до її передумов. Чинна влада сутнісно не відрізняється від режиму Януковича. Бюрократична еліта розгортає широкомасштабну кампанію з дискредитації націоналістичного, волонтерського, добровольчого руху. Мета - завадити формуванню еліти з пасіонаріїв, які мають потребу в самопожертві заради вищих ідеалів".

Ростислав Мартинюк, публіцист, журналіст, заступник голови Київського товариства "Ерзянь Вал", розкрив тему "феномену" русскоязичного українця: "У Києві, відповідно до останнього перепису, є 300 тисяч. Чи хтось знає, де в Києві район із русскіми? Ніде, бо вони скрізь. З меншини вони автоматично перетворюються на більшість, русифікуючи всі українські царини. Русифікація ЗМІ, спорту, субкультур, армії відбувалося не лише в Совєцькому союзі. Цей процес триває й далі. Русскій проєкт в Україні потрібен для легітимації малої Росії в Україні".

Заступник Голови ВО "Свобода", екс-міністр екології та природних ресурсів Андрій Мохник: "Сьогодні нам треба готуватися до завершення революції. Це не політичний процес - здобувати Україну понад сто років (від Міхновського). Найзапекліша боротьба ще попереду. Революція має бути й соціяльною, і національною. Не тому, що ми боремося тільки за соціяльну справедливість, а тому, що завдяки ній соціум зможе нарешті повноцінно функціювати. Зараз ми бачимо, як волонтерський і добровольчий рух налагоджує пошматований большевиками соціяльний простір і зв'язки в ньому. В революції переможе той, хто дійде до людей, зуміє переконати їх і повести за собою".

Із повною програмою заходу та списком учасників можна ознайомитися за посиланням: svoboda.org.ua

Прес-служба ВО "Свобода"