ВО "Свобода"

ENG

16 листопада 2012
Леонтій Мартинюк: "Отак добро й перемагає "бабло"..
Леонтій Мартинюк: "Отак добро й перемагає "бабло"..

Днями заступник голови Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Леонтій МАРТИНЮК відповів на запитання журналу "Фокус", що стосувалися тактики та стратегії передвиборчої кампанії Всеукраїнського об'єднання "Свобода". Вочевидь, читачам нашого часопису також цікаво буде довідатися з перших уст ‒ хто розробляв передвиборну кампанію "Свободи", з допомогою яких засобів і за якими принципами націоналісти доносили до людей свої погляди та переконання, що значить для націоналістів робота "в полі" та чи лишень через брак грошей "Свобода" ніколи не вдається до помочі таких модних сьогодні "заморських" політчаклунів…

Хто розробляв стратегію передвиборчої кампанії ВО "Свобода"?

Стратегію "Свободи" розробляє і втілює сама "Свобода" ‒ лідери, активісти, кандидати ‒ власними мізками й руками. Не бачимо жодної потреби наймати заморських чи доморощених т.зв. "політтехнологів". З тої простої причини, що "Свобода" ‒ жива ідейна сила, на відміну від технологічних "виборчих проектів"…

Вважаємо, що головна біда вітчизняної політики ‒ її фальшивість. Ідеології підміняються "політичними технологіями", відтак правдиве народовладдя ‒ бутафорною "демократією". Замість реальної політики ‒ телевізійні ток-шоу. Замість чітких програм і послідовних дій ‒ ефемерні обіцянки і "гречка"… Що це, як не старечий маразм системи, який вже доходить до крайньої межі абсурду? "Свобода" ж не тільки просуває в політику інші ідеї, але й цілком інші методи. Власним прикладом ми показуємо, що ідеологія може долати хитромудрі "політтехнології", підперті мішками грошей.

Хто є автором лозунгу "Рука не здригнеться змінити все на користь українців"?

Галина Чорна, головний редактор часопису "Всеукраїнське об'єднання "Свобода"". Якщо цікаво, розкажу, як цей вислів став гаслом кампанії. Під час чергового "мозкового штурму" збірна робоча група міркувала над тим, як одною ключовою фразою стисло донести до виборців мету, з якою "Свобода" іде до Верховної Ради. Народилося десь зо три десятки варіантів… Довго не могли визначити найкращий. І тоді, вже аж на передвиборчому з'їзді, Олег Тягнибок вдало використав ці слова у своєму виступі. Вислів, як кажуть, пішов у народ. Гасло "Рука не здригнеться змінити все на користь українців" у різних варіаціях відразу почали цитувати та включили в усю агітаційну продукцію "Свободи". Як бачимо, лозунг видався хоч і вельми "неканонічним" з точки зору рекламних технологій, зате природним і переконливим.

Чому "Свобода" так пізно запустила свою рекламу на телебаченні, за нашими даними ‒ лише у вересні?

Так, це правда. Телевізійну рекламу "Свобода" запустила навіть не від початку вересня, як і доволі скромну зовнішню. На це було кілька причин.

По-перше, на відміну від усяких роздутих через трубку телевізора "мильних бульбашок", "Свобода" ніколи не робила головної ставки на пряму рекламу. Сила націоналістів ‒ у системній роботі в "полі". І в цій справі "Свобода" чи не єдина здатна задіяти не тільки лідерів, речників, самих кандидатів, але й багатотисячну мережу волонтерів ‒ ідейних активістів та прихильників. Ба більше, робимо ми це не лише підчас виборчої кампанії, а постійно. Наприклад, тільки київська міська організація впродовж минулого року провела 170 реальних акцій! Саме так ‒ кожен другий день у столиці відбувається публічний захід "Свободи". До того ж більшість із них ‒ акції прямої дії, скеровані на захист національної честі та гідності, обстоювання інтересів трудових колективів, проти незаконної забудови, захоплення міської землі, знищення зелених зон тощо. У теленовинах про це ніколи ніхто не згадував, але ж люди наживо все бачать…

По-друге, ми, звісно, розуміємо, що бодай скромна телевізійна і зовнішня реклама повинна бути. Але не можемо собі дозволити "розмазувати кашу по тарілці". Бо кожна секунда телереклами ‒ надто дороге для нас задоволення. Тому максимально її сконцентрували в часі. Коли деякі крутили цілі рекламні серіали буквально з початку року, ми зосередили увагу на останні півтора місяця. А на той час від рекламної навали деяких політпроектів уже буквально нудило. Починав спрацьовувати "ефект бумеранга", який бив їх самих. Аж тут ‒ "Свобода". З геть іншими, змістовними посланнями… Сюжетів було всього два. Стартовий крутили до середини жовтня, фінальний ‒ після. Плюс анонс Маршу 14 жовтня між ними. Все. Як кажуть, "не кількістю, а вмінням".

Скільки приблизно "Свобода" витратила коштів на кампанію?

Коли би власники олігархічних партій порівняли їхні витрати з видатками "Свободи", то мали би свої політпроекти "переписати на кота". І якщо цього вони не роблять, то тільки тому, що планують "відбити" витрати сторицею. Бо ціла всеукраїнська кампанія обійшлася "Свободі" дешевше, ніж "гречкосій" середньої руки вкладав в один мажоритарний округ ‒ грубо у $2, 9 млн. Коли, скажімо, проект "Україна ‒ вперед" вбухав у свою безглузду рекламу, за різними оцінками, в 50-70 разів більшу суму. Взагалі, Королевська ‒ просто робінгуд нашого часу: 150-200 мільйонів доларів у багатих забрала, а бідним роздала. При чому в кінцевому підсумку ‒ цілком безкорисно. А кампанія "регіоналів", вартістю близько $850 мільйонів (за експертною оцінкою консалтингової групи "SA Political Communications" ‒ ред.), ‒ майже в 300 разів дорожча за свободівську! Особливо тішить, що комуністи, які тепер дістануть загалом на 5-6 мандатів менше, ніж "буржуазні" націоналісти, спустили на "Вєрнуть страну народу" разів у 10 більше грошей. (Як тепер оцінюють експерти, насправді КПУ витратила не менш ніж $50 млн, тобто ‒ у понад 17 разів більше ніж "Свобода" ‒ ред.) Отак добро й перемагає "бабло"…

Як вважаєте, чи перейшла частина електорату "УДАРу" і "Батьківщини" до "Свободи", і якщо так, то чому?

Пора всім збагнути одну річ: виборець ‒ вільна людина, а не чийсь кріпак. Його "галочка" за політичну силу ‒ це не розписка кров'ю і не клятва вірності господарю. Завтра він має повне право обирати зовсім інших. Тому саме поняття "чийсь електорат" ‒ некоректне. "Риба шукає де глибше, людина ‒ де ліпше". Перед тим, як до когось "перейти", вона, логічно, від когось відходить. І це ‒ нормально.

А нинішні мудрування експертів, "від кого ж перейшла частина електорату до "Свободи"" ‒ ворожіння на кавовій гущі. Єдине точно можу сказати, що нам вдалося роззброїти маніпуляції щодо "непрохідності" "Свободи" і змобілізувати наших твердих прибічників. А таких уже після місцевих виборів 2010 року було понад 6%. Звісно, ці два роки ми не сиділи, склавши руки, тому кількість прихильників росла. Треба також пам'ятати: такої кількості людей, які до останнього дня перед виборами "не визначилися", не було ще, мабуть, ніколи ‒ від 30% до 50%. Багато з них, очевидно, таки прийшли голосувати. Гадаю, "Свободу" як найближчу їм за переконаннями силу обрала й основна маса тих, хто давним-давно зневірилися в Ющенкові і у так званих "націонал-демократах". Тобто ‒ колишні виборці "Нашої України", УНП, КУН… З "УДАРом" наш електорат практично ніколи й не перетинався. Третина особистих шанувальників Кличка, мабуть, просто не прийшла на вибори. Говорити про "перехід" від "Батьківщини" ‒ взагалі складно. Вона на цих виборах виступала вже як інша, модифікована сила ‒ як об'єднання восьми різних партій. І без Тимошенко.

Чи сподівалися Ви на такий успіх "Свободи" під час цих парламентських виборів?

Так. Ми планували такий результат. Аби не було сумнівів, наведу слова лідера об'єднання Олега ТЯГНИБОКА, сказані на прес-конференції в УНІАН 10 жовтня, рівно за три тижні до дня виборів. Цитую дослівно: "10% будемо мати. Приблизно 3% вони (влада) намагатимуться у нас украсти. Але ми будемо гризтися за кожен голос". Потішно, але один із інтернет-пошуковиків розмістив у мережі посилання на цю новину під заголовком "Тягнибок розсмішив всю країну".

Як бачимо, сміється той, хто сміється останній. Наш аналіз був правильний. Ми достеменно володіли ситуацією і знали, що робимо. На відміну від сонмища соціологів і політологів, які, як кажуть галичани, "втрапили обома ногами в маргарину". Тепер вони роблять круглі очі й вигадують різні чудернацькі пояснення, чому українці наперекір їхнім віщуванням здійснили такий вибір. Ба навіть більше, з розпуки ті самі "нострадамуси" ще й далі "провидять" усякі грядущі напасті на голови "Свободи" та її прихильників. Але тут постає просте запитання: звідки ж вам, таким мудрим, усе це тепер відомо, коли ви до того навіть цифри приблизної не годні були назвати? До речі, точнісінько все те ж саме вони віщували і після тернопільських виборів-2009, і після місцевих 2010 року…

На що ви робили ставку під час кампанії? На візуалізацію, тези, програму? На якого виборця розраховували? В містах або селах?

Як ідеологічна сила ‒ звичайно, на донесення тез програми. Так, вона не містить жодних популістських обіцянок "зарплати від 1000 євро", "холодильників за одну зарплату" чи іншої міфічної "стабільності-добробуту". Зате програму "Своя влада ‒ Своя власність ‒ Своя гідність на СВОїй, БОгом ДАній землі" незалежні експерти визнали, скромно нагадаю, найкращою серед програм усіх інших учасників виборчих перегонів. Зокрема, таку оцінку дала організація "Євро-патруль", яка залучила до моніторингу експертів міжнародних місій та журналістів. Тобто ставку ми робили на те, що фахівці називають "унікальною політичною пропозицією". А не на так звану "імажитивну", емоційну рекламу, до якої вдаються ті, хто ясною політичною пропозицію не володіє. Звісно, сильна емоція в наших посланнях також є. Але вона не підміняє суті, а лише підкреслює її…

Левова частка наших виборців, як видно з результатів по всій Україні, ‒мешканці міст. Це пояснюється кращою політичною інформованістю, освіченістю і меншою психологічною консервативністю містян. Але наша мета, як заповідав Степан Бандера ‒ дійти до кожного українця. Що ми "тихою сапою" і робимо з року в рік.

Чи намагалися ви прибрати доволі радикальну риторику "Свободи" чи навпаки?

Гадаю, Ви помітили, що ми не змінюємо риторики перед кожними виборами і говоримо одне й те ж, однією мовою, чи на Заході, чи на Сході. "Свобода" ‒ не долар, аби всім подобатися. Зате ми щирі з людьми, а вони знають, чого від нас чекати.

Газета ВО "Свобода"