ВО "Свобода"

ENG

6 серпня
Пам'яті Олега Супруненка
Пам'яті Олега Супруненка

Цієї Весни, 3 березня, Йому було б 30. Після 26 днів реанімації 7 серпня 2017 року Він відійшов до іншого світу, де, мабуть, світліше, ніж тут. Ще, отямившись, встиг сказати дружині Аніці, що його несе стрімко поїзд…до дідуся й бабусі. На її запитання, чи вона з ним у тому ж поїзді, ‒ відповів, що так. Але вона їде в протилежному напрямку…Його блискавично короткий життєвий шлях, запалений політичним Майданом 2014 року і самовідданою депутатською діяльністю, вражає. Подивляю цілісність Його націоналістичного світогляду, одержимість роботою на користь громади і життєвим покликом ‒ ЛЮБИТИ. Свою Землю, Батьків, Дружину, Сина.

Його по-звірячому вбивали неподалік власного будинку чотири потвори в масках під керівництвом депутата Миргородської міськради Хачатура Хачатряна. Цей чужинець ‒ відомий бандюк ще з 90-их, що тепер став депутатом від Радикальної партії Ляшка, ‒ не міг подарувати Олегові Супруненкові, депутатові-свободівцю, його активної депутатської діяльности і життєвої позиції ГОСПОДАРЯ на своїй землі. І передусім двох публічних конфліктів: Олег домагався, аби на сесіях міськради ВСІ депутати спілкувалися винятково державною мовою (а в цієї потвори, очевидно, дефект зі щелепою); аби громадяни Миргорода мали вільний доступ до депутатських сесійних засідань і жодне з дивних ніби охоронних приватних формувань, причетних до цієї істоти на Х., не перешкоджало цьому… Відповідь потвори Хачатряна, що зараз у СІЗО, ‒ була убивча: бити до смерти.

Я мала за честь бути на відкритті пам'ятної дошки Олегові Супруненкові на його рідній школі в Миргороді. Школа має ім'я славетного земляка Панаса Мирного (1849‒1920), що сховався у ХIХ столітті ‒ часі Валуєвського та Емського указів убивства нашої мови ‒ за цим антимілітарним псевдонімом. Проте він своїми класичними творами розколов московську імперію саме СИЛОЮ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ! І сьогодні САМЕ МОВА ділить нас на ВІЛЬНИХ і НЕВІЛЬНИКІВ, на своїх та чужих, на борців і бандитів, на державників і колаборантів, на націоналістів і псевдопатріотів з язиком у роті. Ділить на живих та мертвих. І Панас Мирний, і Олег Супруненко ЖИВІ силою своїх ідей: своєї мови і свого ПРИРОДНОГО права бути господарем на власній землі. Знаково, що праворуч від входу до школи, ‒ погруддя Панасу Мирному, а ліворуч тепер меморіяльна дошка Олегові Супруненкові ‒ почесному громадянинові міста Миргорода, депутатові-свободівцеві Миргородської міської ради VII скликання… На тій самій духовній вертикалі письменник і генерал-чиновник та політик і слюсар-арматурник. Велич і сила людини в її СВІТОГЛЯДІ відданости своїй землі.

Який урок із цього вбивства ГОСПОДАРЯ на своїй землі Олега Супруненка ‒ молодого і натхненого, сильного і стильного, безстрашного і залюбленого, одержимого і відданого? Покарати убивць через суд ‒ це зробити лиш дещицю справи (один покидьок вже засуджений до 7 років, двоє перебувають у СІЗО). Українець запанує на своїй землі лише через зміну своєї спотвореної колоніялізмом природи: з терплячих волів ‒ у гордих левів, з покірних овець ‒ у зубатих вовків, із сизих голубків та воркітливих горличок ‒ в орлів та орлиць з кігтями. Нема іншого шляху стати господарем, як стати сильним. Олег ним був. Він показав це своєю політичною та депутатською діяльністю. Його вбили не через його слабкість, а через непрощенну слабкість більшости українського сколонізованого і зманкуртованого суспільства. Справжність нашого життя ‒ це нарощення нашої сили як щоденна методична відплата за смерть Олега. І тисячі смертей наших воїнів на фронті… Убивць замало покарати ‒ треба внеможливити проживання ворожих чужинців на нашій, поки не своїй землі. Задля цього ми і стали Свободою як політичною силою.

Дорога Аніко! Він вестиме Тебе з неба ще чуйніше, як із землі. Він буде Твоїм і сина Вашого НОВИМ народженням. А для нас ‒ звітом за кожного знищеного ворога.

Ірина Фаріон, професор, доктор філології