ВО "Свобода"

ENG

10 липня
Коли відійдуть у небуття "касти недоторканних"?
Коли відійдуть у небуття "касти недоторканних"?

У світі недоторканність обранців суттєво обмежена ‒ не те що в Україні.

У попередніх числах газети ми писали про те, що 6 червня Конституційний суд України схвалив свободівський законопроект № 6773, у якому запропоновано внести зміни до Конституції і скасувати депутатську недоторканність негайно, без відтермінування. Але одразу після свободівського суд взявся за президентський аналогічний законопроект щодо недоторканності і 19 червня також визнав його конституційним. Тепер останнє слово за парламентом: за який законопроект проголосують. Чому, власне, аж два закони?

Нагадаємо, що торік у Верховній Раді було зареєстровано законопроект № 6773, який розробили і за підтримку якого депутати від ВО "Свобода" зібрали 158 підписів. Після цього Президент Петро Порошенко зареєстрував ідентичний документ, але з важливою відмінністю ‒ депутатська недоторканність скасовується аж з 1 січня 2020 року, вже після парламентських виборів 2019 року. Вочевидь, в Адміністрації Президента послуговувалися принципом: якщо процес неможливо зупинити, його треба очолити і повернути в "правильне русло". Тобто у президентському законі сказано, що депутати мають знімати недоторканність не для себе, а для своїх наступників. Народний депутат-свободівець Юрій Левченко назвав цей президентський законопроект шулерським і незаконно зареєстрованим. Адже в ньому також є цікава "шпаринка": "фатальну" для себе дату зняття недоторканності депутати зможуть опісля відтермінувати окремим законом. Наприклад, не з 2020 року, а з 2025 або навіть 2030. Голосуючи за такий законопроект, депутати фактично нічим не ризикують: цей закон їх точно ніяк не торкнеться. І невідомо, чи торкнеться когось взагалі.

Наголосимо, що в Україні депутатська недоторканність визначена в Конституції України (ст. 80) та Законі України "Про статус народного депутата України" (ст. 27) і передбачає потужну "броню" для народного обранця, в тім числі й перед кримінальною відповідальність. Адже впродовж всього строку здійснення депутатських повноважень депутат не може бути без згоди Верховної Ради притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований. Обшук, затримання народного депутата чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, житлового чи службового приміщення народного депутата, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції допускаються, тільки якщо Верховна Рада надасть згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності. Недоторканність може бути знята рішенням ВРУ за запитом Генпрокурора до Голови ВРУ. Але ми вже знаємо з досвіду, що на практиці це не працює.

Цікаво, а як у світі. 19 червня 2015 року Венеціанська комісія у своїх висновках зазначила, що європейських стандартів щодо імунітету не існує. Отже, рішення щодо обмеження депутатського імунітету повинно ухвалюватися зокрема з огляду на "ступінь розвиненості верховенства права у відповідній країні". Тим часом у переважній більшості країн обмеження існують, причому суттєві.

До прикладу, як вдалося з'ясувати зі ЗМІ, в Австралії, Великій Британії, Іспанії, Ірландії, Канаді та на Мальті депутатський імунітет поширюється лише на цивільні справи. В Австрії, Німеччині, Латвії та Словаччині недоторканність охоплює також і адміністративні справи. В Португалії недоторканність не діє, якщо за навмисне порушення закону депутату загрожує понад три роки в'язниці, а у Швеції ‒ понад два. У Молдові законом визначені правопорушення, щодо яких не діє депутатська недоторканність.

Аби притягнути депутата до відповідальності, в світі не завжди потрібен дозвіл парламенту. В Ірландії депутата можна судити за зраду, кримінальне правопорушення і порушення громадського порядку. У Бельгії та Франції без попередньої згоди законодавців можна проводити допити й обшуки депутата. І практично у всіх державах ЄС недоторканність знімається, якщо народного обранця затримали під час скоєння злочину.

Цікаво, що якщо на кандидата в депутати вже порушена кримінальна справа до отримання мандата, то в Польщі, Великій Британії, Естонії та Фінляндії кримінальне провадження не зупиняється, а в Данії, Греції, Німеччині, Угорщині та Чехії зупиняється після набуття статусу, однак може бути продовжене за рішенням парламенту. Загалом в Європі недоторканність стосується переважно парламентарів, хіба що в Бельгії недоторканими також є міністри і члени місцевих рад.

Для ВО "Свобода" зняття депутатської недоторканності ‒ наріжне питання в діяльності політичної сили. Лідер "Свободи" Олег Тягнибок зняв із себе депутатську недоторканність іще коли перший раз був обраний народним депутатом від СНПУ ‒ у травні 1998 року. Тож коли проти очільника націоналістів в серпні 2004 року було порушено кримінальну справу за сфальшований "Інтером" виступ на горі Яворина ‒ Олег Тягнибок заявив, що не збирається переховуватися і постане перед судом. "Мені не треба ховатися від прокуратури за спиною Верховної Ради. Я не боюся ні прокуратури, ні тих судів, і не збираюся ставати на коліна перед будь-якими окупантами та мафією, які нищать Україну", ‒ заявив тоді очільник націоналістів. За результатами цієї справи Олег Тягнибок виграв 9 судів.

У сучасній "Програмі захисту українців" ‒ програмовому документі "Свободи" ‒ у розділі "Влада і суспільство. Докорінне очищення та відповідальне народовладдя" про зняття депутатської недоторканності записано так: "Скасувати недоторканність Президента України, народних депутатів та суддів. Заборонити притягнення до юридичної відповідальності депутатів усіх рівнів лише за їхню політичну позицію, висловлювання і характер голосування в радах та їхніх органах (окрім випадків антиукраїнської та антидержавної діяльності).

Забезпечити виборцям право відкликати народних депутатів України, депутатів місцевих рад, суддів місцевих судів та право висловити недовіру голові виконавчого комітету і керівнику відділу внутрішніх справ шляхом місцевого референдуму".

Але шлях до втілення цих засад, вочевидь, пролягатиме через потужний спротив та божевільний опір усієї нинішньої олігархічної "касти недоторканних"…

Г. Ч. Газета ВО "Свобода"