ВО "Свобода"

ENG

3 травня
Олександр Марченко: Медична реформа в Україні ‒ погляд зі сторони
Олександр Марченко: Медична реформа в Україні ‒ погляд зі сторони

Демографічна ситуація в Україні та світі.

1. Чисельність українців.

Чому в Україні смертність вища, ніж народжуваність? Населення України невпинно скорочується. І вже через чверть століття чисельність українців може зменшитися ще на 5, 5 мільйонів. Через високу смертність, низький рівень життя і недостатній потік іммігрантів, кажуть соціологи, українців стає все менше.

Чисельність населення (Радіо Свобода)
Чисельність населення (Радіо Свобода)

До цього призвело значне перевищення рівня смертності над рівнем народжуваності, особливо після 2013 року, коли різко погіршилися обидва показники.

Народжуваність та смертність ("Радіо Свобода")
Народжуваність та смертність ("Радіо Свобода")

Більшість розвинутих країн компенсують низьку народжуваність високим рівнем іммігрантів. В Україні ж, попри сталу "додатну міграцію", цей прийом не працює, адже кількість приїжджих занадто мала на тлі загального населення.

При цьому Україна ще й втрачає трудовий потенціал, своє молоде, освічене і професійно спроможне населення, яке виїжджає за кордон.

Невдовзі частка українців трудового активного віку скоротиться на 6, 6 мільйона.

2. Тривалість життя українців.

"Ще 50 років тому в Україні була більша тривалість життя, ніж в Європі і навіть Японії. Але з того часу вони зробили великий ривок в поліпшенні ситуації зі смертністю за рахунок самозбережувальних чинників. Розгорталися кампанії за здоровий спосіб життя, за здорове довкілля, за попередження хронічних та інфекційних патологій. А в нас з того часу помітних зрушень не було. Зараз ми відстаємо за тривалістю життя чоловіків на 10-14 років, а жінок ‒ на 7-8".

Українці нині живуть в середньому на 11 років менше, ніж мешканці країн ЄС. Це пов'язано не лише з якістю медичного обслуговування, а й з цілою низкою факторів, зокрема, ставленням українців до власного здоров'я.

Відповідно до інформації ВООЗ, за станом на 2015 рік Україна посіла 104 місце серед 183 країн світу за очікуваною тривалістю життя. Так, середня тривалість життя українців становить 71, 3 року (76, 1 для жінок та 66, 3 для чоловіків). Для порівняння, сусіди України посіли 41 позицію (Польща, 77, 5 року), 46 (Словаччина, 76, 7 року), 57 (Угорщина, 75, 9 року), 67 (Румунія, 75 років), 98 (Білорусь, 72, 3 року), 99 (Молдова, 72, 1 року). Таким чином, за цим показником, порівняно з країнами-сусідами, Україна випередила лише Росію, яка опинилася на 110 місці рейтингу (70, 5 року).

Середня тривалість життя
Середня тривалість життя

3. Кількість дітей в сім'ях українців.

Зараз у Європі, і Україні зокрема, звичайною практикою є одна-дві дитини на сім'ю. За даними Державної служби статистики, серед українських сімей 74% ‒ однодітні, майже чверть ‒ дводітні, а 3% виховують трьох і більше дітей.

Також зростає кількість свідомо бездітних (чайлдфрі). Американський Національний центр охорони здоров'я в кінці минулого століття зафіксував, що кількість жінок, які ідентифікували себе як добровільно бездітні, кожні кілька років зростала на 2-3%.

Чи можливо подолати низький рівень народжуваності?

Для того, щоб українці прагнули заводити дітей, з боку держави одних соціальних виплат недостатньо.

Щоб більш-менш урівноважити народжуваність і смертність, повинні запроваджуватися більш системні підходи ‒ це розвиток економіки, соціальних стандартів, життя населення в цілому.

4. Інфраструктура охорони здоров'я в Україні.

Варто зауважити, що інфраструктура охорони здоров'я в Україні є роздутою та налічує понад 300 000 лікарняних ліжок і 2 400 лікарень, що майже вдвічі перевищує аналогічні показники Іспанії ‒ країни з майже такою ж кількістю населення ‒ і набагато вище за середні показники в країнах ЄС у перерахунку на кількість населення.

Україна ‒ найгірше в світі місце для лікарів.

Україна сьогодні ‒ єдина країна в світі, де лікарі мають найнижчу зарплату серед усіх професій. Зарплати наших медиків навіть нижчі, ніж у Зімбабве, де економічна ситуація вкрай важка вже багато років.

Ані в Європі, ані в Америці, ані в Африці немає жодної країни, де праця лікаря оплачувалася би так ганебно низько. За таких умов розраховувати, що система охорони здоров'я працюватиме ефективно, а медики будуть викладатися на 100% - нонсенс.

Український лікар отримує сьогодні зарплату в 10 разів меншу, ніж польський, у 45 разів ‒ ніж німецький і майже у 100 разів ‒ ніж американський.

Проте український лікар програє в зарплаті не тільки закордонним колегам, але й навіть вітчизняним професіям. Людина, яка вчилася довгі роки в університеті, потім перебувала кілька років в інтернатурі, і лише після цього була допущена до лікування пацієнтів ‒ сьогодні отримує менше, ніж люди без вищої освіти в сфері обслуговування та на некваліфікованих роботах.

За останні два роки з України за кордон виїхали близько 70 тисяч лікарів. За найгірших умов там вони будуть отримувати зарплату в багато разів більшу, ніж тут.

Середня зарплата лікарів
Середня зарплата лікарів

Найбільша середня зарплата в працівників сфери "Інформація та телекомунікація" ‒ 12 263 гривні та у сфері "Фінансова та страхова діяльність" ‒ 12 901 гривня.

У сфері професійної, наукової та технічної діяльності середня зарплата 10 730 гривень, в сфері "Державне управління й оборона; обов'язкове соціальне страхування" ‒ 9 875 гривень, в промисловості ‒ 7 906 гривні.

За даними Держстату, найменші середні заробітні плати у галузі "Діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування" ‒ 5 731 гривня, "тимчасове розміщення й організація харчування" ‒ 5 105 гривень, "Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги" ‒ 4 870 гривень.

Середньостатистична зарплата за видами економічної діяльності
Середньостатистична зарплата за видами економічної діяльності

Моделі охорони здоров'я в світі.

Яку модель вибрано для України?

Наразі в Україні правила у системі охорони здоров'я залишилися тими ж самими, що були за часів Радянського союзу (система Семашко).

Принцип Семашко був побудований таким чином, що держава утримувала заклади охорони здоров'я, а ці заклади безплатно надавали послуги громадянам. Логіка цієї системи полягала в тому, що пацієнт за чітким алгоритмом повинен був мати мінімальні втрати здоров'я.

В Україні буде "британська" модель охорони здоров'я. У всякому разі медична реформа передбачає створення нового органу виконавчої влади - Національної служби здоров'я за аналогією з британською NHS (National Health Service - Національна служба охорони здоров'я).

Які існують моделі охорони здоров'я і чим вони відрізняються один від одного?

З соціальних моделей організації охорони здоров'я, крім моделі Семашко, існують лише дві концептуально абсолютно різні моделі - німецька та британська.

Німецька модель - система організації охорони здоров'я, яка заснована на фінансуванні охорони здоров'я переважно за рахунок обов'язкового медичного страхування на випадок захворювання. Для цієї моделі характерна децентралізація. Засоби від обов'язкового страхування концентруються в лікарняних касах. Єдиного центру немає. У німецькій моделі лікарі - вільні суб'єкти, які пропонують свої послуги на ринку медичних послуг. Така система працює не тільки в Німеччині, але і в інших країнах, наприклад, Австрії, Швейцарії.

Британська модель (NHS) - система організації охорони здоров'я, яка заснована переважно на фінансуванні з державного бюджету за рахунок податків громадян, а не на фінансуванні за рахунок медичного страхування.

Це централізована система фінансування. Розподіл коштів відбувається всередині централізованої системи NHS, в яку входить велика частина медичних установ і медичних працівників. Простіше кажучи, медична допомога в Великобританії гарантована державою в рамках досить великого, але обмеженого пакету медичних послуг, які затверджені як ефективні та економічно обгрунтовані Національним інститутом здоров'я (National Institute of Health and Clinical Excellence - NICE). Методи лікування і лікарські препарати, що не затверджені NICE, компенсуються за рахунок додаткового приватного страхування або за рахунок особистих коштів громадян.

Британська система зберігає конкуренцію між лікарями, проте це конкуренція не за кошти громадян або страхових компаній, а за кошти держави. Національна служба охорони здоров'я Великобританії є 5-м за величиною роботодавцем світу. У ній задіяно близько 1, 7 млн. співробітників. 66% лікарів загальної практики є приватними контакторами NHS.

Таким чином, мова йде про два абсолютно різних підходи до організації охорони здоров'я, і бажано вибирати щось одне як основну модель - або медичне страхування, або фінансування гарантованого пакету медичних послуг з державного бюджету.

У США діє змішана ринково-соціальна модель. Потреби частини населення покриваються ринковою страховою моделлю. А для решти існує соціальна модель, заснована на державній допомозі в страхуванні від хвороби (Medicare, Medicaid).

Американська модель - найбільш витратна і не є найкращою, але хороша для прикладу змішання різних підходів до фінансування охорони здоров'я в одній країні.

Законом США про доступну медичну допомогу 2010 р. введено мінімальні обов'язкові вимоги до категорій медичних послуг і їх покриття. Таких категорій 10, а саме:

• амбулаторна допомога;

• швидка допомога і ургентні стани;

• госпіталізація (стаціонарний догляд);

• догляд за вагітними і новонародженими;

• надання допомоги при порушеннях психічного здоров'я і розладах, пов'язаних з вживанням психотропних речовин,.

• лікарські засоби, які відпускаються за рецептом;

• реабілітаційні послуги;

• лабораторні послуги;

• профілактичні та оздоровчі послуги, а також лікування хронічних захворювань;

• педіатричні послуги, в тому числі стоматологія та офтальмологія.

Законом США про доступну медичну допомогу передбачено обов'язковість медичного страхування для громадян США. У разі відсутності медичної страховки, яка включає принаймні мінімальний обов'язковий пакет, передбачена адміністративна відповідальність громадянина або його роботодавця.

Медицина пострадянського простору

У різних пострадянських країнах по-різному розцінили доцільність збереження конституційного принципу безоплатності надання медичної допомоги. З мінімальними уточненнями його було збережено в конституціях Російської Федерації, Білорусі, України і Таджикистану. У Грузії, Молдові, Казахстані, Киргизстані, Литві, Туркменістані конституційні гарантії у сфері охорони здоров'я було переглянуто.

Зокрема, у Конституції Литви зазначається, що умови та порядок безоплатного медичного обслуговування визначаються окремим законом. У Грузії державні гарантії передбачають лише медичну допомогу при психічних та інфекційних захворюваннях, решта послуг системи охорони здоров'я є платними. У Конституції Естонії лише проголошується право громадян на охорону здоров'я; конкретизація цих норм регламентована законодавством про обов'язкове медичне страхування. У Білорусі вказані гарантії збережено повністю. Вірменія пішла шляхом скорочення переліку гарантованих обсягів медичної допомоги. У Молдові на законодавчому рівні визначено мінімальний безоплатний рівень медичного забезпечення, а у 2003 р. там було запроваджено систему соціального медичного страхування. У Російській Федерації гарантовані медичні послуги надаються громадянам відповідно до Програми безоплатної медичної допомоги, яка затверджується щорічно.

У Грузії діє два види страхування: державне та комерційне. Застрахована людина може отримувати знижки на лікування та медикаменти, а в деяких випадках ‒ безкоштовне лікування.

Комерційні страховки продають тільки 12 компаній. Вартість страховки та перелік послуг у них приблизно однакові. Відрізняються лише щорічні ліміти на види лікування і перелік клінік, де клієнт може отримувати послуги. Грузини знають, які лікарні мають кращу репутацію, і тому звертаються до тієї страхової компанії, яка підписала контракт із закладом, якому можна довіряти своє життя та здоров'я.

Зазвичай грузини платять за страховку близько 20 доларів щомісяця. Втім, можна вибрати страховий поліс по кишені: ціни коливаються від 11 до 46 доларів. Зате пацієнт може протягом року лікуватися на суму до $60 тисяч.

Грузини користуються державною медичною страховкою в залежності від рівня доходів: чим вони менші, тим більше видатків покриває держава.

Пільговики (діти до п'яти років, пенсіонери, військові, педагоги, студенти та люди з інвалідністю) взагалі ні за що не платять. А люди з доходами більше 40 тисяч ларі ($16, 5 тис.) на рік не отримують державну медстраховку і можуть користуватися лише деякими державними програмами.

Люди з середнім доходом ‒ від 900 до 3700 ларі на місяць ($373‒1535) не платять за невідкладну допомогу, послуги сімейного лікаря і кардіограму, а на решту послуг отримують 50‒90% знижки.

Уряд Грузії вважає своїм найбільшим досягненням у рамках медреформи те, що найбідніші верстви населення тепер можуть собі дозволити операції, не замислюючись над тим, скільки це буде коштувати.

Крім того, держава фінансує лікування ВІЛ-інфекції, діабету, гепатиту С, туберкульозу, онкохворих з останньою стадією та лікування рідкісних захворювань.

Щоб стати на облік загального безкоштовного страхування, достатньо прийти в амбулаторію з паспортом і заповнити спеціальну форму. Після цього дані потрапляють в єдину базу ‒ так звану електронну анкету, яку може бачити лікар будь-якого медичного закладу.

Рівень державного фінансування охорони здоров'я в розвинених країнах.

Чи є на сьогодні реальні можливості впровадити в Україні британську бюджетну модель охорони здоров'я?

Витрати на охорону здоров'я на одну людину, за даними Світового банку за 2014 р. становили в Великобританії майже 4 тис. дол. США, в Німеччині - 5, 4 тис. дол., в США - 9, 4 тис. дол., в Канаді - 5, 3 тис. дол., в Україні - 203 дол.

ВВП в Україні, за даними Міжнародного валютного фонду, становить.

2, 262 тис. дол. на одну людину, в Великобританії - 38, 85 тис. дол., в Німеччині - 44, 18 тис. дол., в США - 59, 5 тис. дол., в Канаді - 44 тис. дол.

Витрати на охорону здоров'я
Витрати на охорону здоров'я

ВВП на одну людину
ВВП на одну людину

Про що не говорить Супрун?

У всіх цивілізованих країнах, які піклуються про здоров'я своїх громадян, на медицину виділяється не менше 8% ВВП. У тій же Англії, на досвід якої постійно посилаються псевдореформатори, - 9%. У доларовому обчисленні це більше 210 млрд на рік. У нас медицина фінансується за залишковим принципом, фактично на 10-15% від потреби. У поточному році на медичну галузь виділено тільки 2, 5% від ВВП. Невже хтось щиро сподівається, що ці цифри зміняться після "реформи"?

Виходячи з цих даних, стає зрозуміло, що в країнах з низьким ВВП може бути недостатньо бюджетних надходжень для британської (бюджетної) моделі фінансування охорони здоров'я.

Базова мета медичної реформи в особі Уляни Супрун - знищити вітчизняний ринок фармацевтики. Аж надто комусь "свербить" запустити в країну іноземні компанії, ліквідувати мережу державних і комунальних медустанов і перейти на платну медицину.

Назріла реформа? Безумовно!

Що про реформу говорять?

Україна - єдина країна пострадянського простору, яка не внесла зміни до Конституції та не переглянула конституційні гарантії в сфері охорони здоров'я.

Зауваженнями Головного юридичного управління щодо законопроекту № 6327 передбачено порушення ст. 22, 49, 64, п. 1 ст. 92 Конституції України:

- ст.22 ‒ при прийнятті нових законів, або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод;

- ст.49 ‒ у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно. В запропонованому проекті безоплатне надання медичної допомоги у державних і комунальних закладах охорони здоров'я ‒ за епідемічними показаннями;

- ст.64 ‒ гарантовані статтею 49 Конституції України права не можуть бути обмежені інакше як в умовах воєнного, або надзвичайного стану;

- ст.92 ‒ конституційні гарантії не можуть передаватися на рівень підзаконного регулювання.

Окрім цього, законопроект не узгоджується з нормами:

- ст. 85 та ст. 116 Конституції України;

- Законів України "Про державні цільові програми", "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", "Про ціни та ціноутворення",.

- Бюджетного кодексу України;

- Господарського кодексу України:;

- практики Європейського Суду з прав людини щодо якості законів.

Богомолець О.В. ‒ голова комітету охорони здоров'я

"Катастрофа в медицині наближається: потрібні термінові заходи.

Прийнявши антинародну "медреформу", ані МОЗ, ані парламентарі не подбали про те, за рахунок чого буде фінансуватися медицина".

"Видатків бюджету не вистачить ні на впровадження реформи, ні на гідну оплату праці лікарів, ні на забезпечення людей життєво важливими ліками".

"Так, у бюджеті на медицину передбачено всього 3, 5% ВВП замість 5%, затверджених законом "Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів" і замість 7%, яких вимагають профспілки".

"Але найгірше те, що для економії коштів та покриття видатків "реформатори" почнуть масово закривати лікарні руками місцевої влади, у якої вже з 2019 року не вистачить коштів на оплату комунальних послуг лікарень. Паралельно вони звільнятимуть тисячі лікарів. Іншого шляху звести "дебіт з кредитом" у них немає".

"Цей проект призведе до закриття лікарень. З'являться черги, щоб потрапити на первинну консультацію. Ця реформа призведе до збільшення смертності, до того, що у людей не буде грошей на лікування. Тобто, на все у людей гроші візьмуть з кишень".

"Єдина можливість уникнути колапсу медицини ‒ терміново впровадити в Україні загальнообов'язкове медичне страхування, коли оплата послуг лікарів та оплата медикаментів для пацієнтів буде здійснюватися з додаткових коштів державного страхового фонду".

"За пенсіонерів, дітей та незахищені категорії внески має сплачувати держава, за працюючих ‒ вони самі чи роботодавці. І тоді кожен, хто захворіє ‒ зможе отримати життєво важливі послуги безоплатно".

"Стратегічно мислячі країни перед тим, як впроваджувати найскладнішу реформу ‒ медичну ‒ створювали фінансовий базис, впроваджували медичне страхування. Чому наші "реформатори" не подбали про це"?

"Ситуацію ще не пізно виправити, і я вимагаю термінового розгляду в парламенті трьох законопроектів, що впроваджують обов'язкове медичне страхування в Україні ‒ №№ 4981, 4981-1 та 4981-2".

Мусій Олег - колишній міністр охорони здоров'я.

"Це розстріл української медицини і геноцид української нації".

Бахтеєва Тетяна ‒ член комітету охорони здоров'я.

"Громадянам пропонується надавати безкоштовно тільки ті медичні послуги, які будуть включені в програму медичних гарантій, але що саме і в якій кількості входить в цю гарантовану програму нікому невідомо".

"Вже точно відомо, що на співоплату буде винесено так званий "другий рівень" - це огляди, операції (наприклад, видалення апендициту), пологи. Це означає, що, припустимо самі пологи (як екстрені, так і платні) будуть безкоштовні, але супутні і додаткові послуги (оплата медикаментів, кесарів) ‒ платними".

Вибірка з Постанови Президії Профспілки працівників охорони здоров'я України від 7 лютого 2018 р. № ПР7-13-1.

"Про дії Профспілки у зв'язку із набуттям чинності законів щодо реформи системи охорони здоров'я України"

"Зазначені закони, за висновками експертів, не створюють цілісного, науково обґрунтованого, узгодженого законодавчого підґрунтя для можливого початку впровадження реформи охорони здоров'я з 1 січня 2018 р. навіть первинної ланки".

"При автономізації закладів охорони здоров'я невизначеними залишаються питання забезпечення прав та гарантій медичних працівників комунальних некомерційних підприємств щодо умов оплати праці, зокрема Єдиної тарифної сітки (ЄТС), виплати підвищень за кваліфікаційну категорію, за шкідливі умови праці; надбавки за вислугу років, допомоги на оздоровлення; додержання нормативів навантаження, норм скороченого робочого часу, пільгового пенсійного забезпечення тощо".

"Слід зазначити, що фінансова складова реформи є найбільш вразливою. У Держаному бюджеті України на 2018 рік передбачено видатки на охорону здоров'я лише у розмірі 3, 5% валового внутрішнього продукту (ВВП), що не відповідає вимогам частини п'ятої статті 4 Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення", де обсяг коштів на реалізацію програми медичних гарантій має бути у розмірі не менше 5% ВВП".

"Реформаторські зміни жодним чином не вплинули на вирішення ключової проблеми галузі ‒ вкрай низького рівня заробітної плати медпрацівників. У 2018 р. продовжує зберігатися "зрівнялівка" в оплаті праці з першого по дванадцятий тарифні розряди ЄТС. Оцінка праці від лікаря-початківця до прибиральника однакова ‒ на рівні мінімальної заробітної плати. На рівні запевнянь влади залишається підвищення з ІІ півріччя 2018 р. зарплати медичному персоналу первинної ланки. Принизливими є обіцянки змін у зарплаті працівників вторинної, третинної та ЕМД тільки після 2020 р.".

Народний депутат України Олександр Марченко