ВО "Свобода"

ENG

14 березня
Роздуми в День українського добровольця
Роздуми в День українського добровольця

Другий рік ми відзначаємо День Добровольця. Це привід привітати усіх наших лицарів, які прийняли найважчі бої з московським окупантом. Разом із тим вважаю, що в цей день маємо закцентувати свою увагу на цілій плеяді проблем.

Чи достатньо захищені люди, на яких із захватом дивилася вся Україна попередні роки? Чи достатньо посилено нашу обороноздатність, щоби розраховувати лише на регулярні війська у разі чергового наступу московських військ? Зрештою, як почуваються добровольці у цивільному житті, коли бачать байдужість суспільства до першочергових проблем ‒ таких як війна, засилля "русскава міра" в інформаційному просторі, пануючі позиції РПЦ-ФСБ, зневага до військових та їхніх законних прав, засилля російськомовної музики в публічних місцях тощо?

Добровольці з єдиною думкою про захист державності й територіальної цілісності з перших днів березня 2014-го заполоняють військкомати, які перебувають у повній прострації аж до квітня. Не дочекавшись викликів, вони проводять вишколи, самоорганізовуються і вирушають на фронт. Про перших таких героїв на материковій частині України ми чуємо із середини квітня. Коли київські студенти вирушили для підриву російських терористів у Слов'янськ. На жаль, у цьому нерівному бою було вбито Юрія Поправку та Юрія Дяковського. Тоді ж ‒ працюють наші підпільники в Сімферополі.

Повноцінні добровольчі батальйони починають виникати у травні.

Для московського окупанта доброволець ‒ найстрашніший ворог (звісно, поряд з артилерією і авіацією). Йому приписують і виколупування чайними ложечками очей російськомовних немовлят, і винищення популяцій снігурів, і спалення цілих українських сіл (за останнім маренням, проти командира "Легіону Свободи" Олега Куцина порушено кримінальну справу Слідчим комітетом РФ ‒ і його неодноразово допитано в ГПУ).

Добровольчий рух справді катастрофічний для ворога, адже пільги, зарплати, статуси ‒ це чи не останнє, що спаде на думку добровольця. Ідея звільнення України від окупантів, повна деколонізація країни ‒ рушій, який веде крізь усі земні й не лише перешкоди. Саме ця ідея мотивує найзавзятішу мілітарну частину суспільства на виконання найнебезпечніших завдань, на вдосконалення військових навичок, підтримку побратимського духу, додає сили у найскрутніші хвилини. Таке ідейно прокачане формування неможливо перемогти "русскаму міру". І навіть фізичне знищення добровольця не відбирає його силу ‒ звернімо зараз погляди на Мирослава Мислу та Василя Сліпака.

Тому вітаю тих, хто безоглядно став на шлях воїна й відвойовує клаптик за клаптиком нашу землю. І разом із тим хочу спитати Головнокомандувача: чи можете ви зі спокійним серцем вітати добровольців, знаючи, як багато з них досі не визнані? Так, статуси не були і не є пріоритетом для добровольця. Та держава не може вдавати, що внесок неоформлених вояків у зупинення московської агресії ‒ нічого не вартий. Саме тому в парламенті зареєстровано законопроект свободівців "Про визнання добровольців учасниками бойових дій, їх соціальний і правовий статус". Його створено спільно з юристами, що не один рік допомагають добровольцям із отриманням статусів, законопроект пройшов всі комітети і просто припадає пилюкою в парламенті (w1.c1.rada.gov.ua).

Чи легко лікуватися та утримувати себе й родину тим, хто отримав поранення й каліцтва на фронті? Чи легко їхнім родинам отримувати привітання з Днем добровольця чи з Днем захисника України та розуміти, що лише для простих українців подвиги їхніх захисників мають значення. Проте не для держави.

Тут варто перейти до наступного питання. Фронт може розширитися за лічені дні. Військової потуги Московії вистачить на розгортання вторгнення не з одного напрямку. Чи зможуть регулярні формування відбити атаку, чи зможе держава розгорнути мобілізацію та провести екстрені навчання? Чи обійдуться без добровольців, яких навесні 2015 року "попросили" з фронту? І знову ж ‒ ні. Ось ще один притрушений пилом документ ‒ Проект постанови "Про Концепцію створення обороноздатної Української держави та суспільства" (w1.c1.rada.gov.ua). Втілення його засад дозволило би суттєво зміцнити обороноздатність кожного куточка України навіть за ці кілька років. Доки подібної концепції не буде приведено в дію ‒ загроза втрати незалежності буде надзвичайно високою.

Не хочеться говорити про сумне. Хочеться схилити голови перед загиблими побратимами. І потиснути руки тим, хто методично і з найвищою любов'ю до України знищує наших ворогів. Зі святом, дорогі добровольці!

Олег Тягнибок, Голова ВО "Свобода"