ВО "Свобода"

ENG

23 січня
Сергій Шевчук: Якби ми правильно вчили дітей на Донбасі географії та історії, то не мали б війни…
Сергій Шевчук: Якби ми правильно вчили дітей на Донбасі географії та історії, то не мали б війни…

Політичні акценти від полтавського депутата-націоналіста, доктора географічних наук

Наприкінці грудня вже минулого року свободівська родина вітала побратима з Полтавщини ‒ Сергія Шевчука, проректора з наукової роботи, доцента кафедри географії та методики її навчання Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка ‒ з присудженням йому наукового ступеня доктора географічних наук. Кажуть, що пан Сергій ‒ наймолодший доктор географічних наук в Україні, а ще він депутат Полтавської обласної ради від ВО "Свобода", очолює постійну комісію з питань освіти, науки та культури. Тож спілкуємося і про перспективи природничої галузі в Україні, і про культурно-освітнє становище в області, і націоналістичні здобутки в облраді.

ПОЛІТИКУ Сергій Шевчук прийшов недавно, хоча в лавах націоналістів він зовсім невипадково: "Я здобув вищу історичну, а також географічну освіту. І вже в науку пішов як географ. Але знання з цих двох галузей помогли мені добре розуміти і часові, тобто історичні, і просторові процеси, які відбувалися раніше й відбуваються нині в Україні, тому міг робити відповідні висновки. До націоналістичної ідеї я підходив інтуїтивно й поступово, зокрема читаючи праці українських геополітиків, насамперед Юрія Липи, Степана Рудницького. Ще у студентські роки усвідомив себе прихильником націоналістичної ідеї як такої, що може дати новий розвиток нашій державі. Тільки от собі вирішив тоді не належати ні до якої політичної сили. Але коли перед місцевими виборами 2015 року представники обласної організації ВО "Свобода" запропонували мені балотуватися з ними до обласної ради, я зрозумів, що не маю морального права іти в політику, не бувши членом партії ‒ адже ж ці люди мені довіряють. Отож, я одночасно приніс заяву про вступ до партії і заяву про те, що буду висуватися від об'єднання до обласної ради".

Націоналісти в облраді

"За ці два повні роки, що ми працюємо в Полтавській обласній раді як свободівський депутатський корпус, нам, як я вважаю, у галузі освіти науки й культури вдалося зробити дуже багато. От назву лише ключові документи, програми, ухвалені з нашої ініціативи та наполягання. Насамперед скажу про програму "Опікуємося освітою" (на п'ять років) ‒ вона передбачає абсолютно повну підтримку обласної освіти, починаючи від самих закладів освіти, приміщень і аж до роботи з обдарованими дітьми, турботи про вчителів, які з ними працюють тощо. Також дуже важлива програма розвитку професійно-технічної освіти. До речі, коли ми її затвердили, то були єдиною областю України, що мала окрему програму розвитку цієї галузі. І то було ще до передачі на місцевий баланс профтехучилищ. На початку 2017 року ми ухвалили широку програму національно-пат­ріотичного виховання, вона підкріп­лена фінансами і від обласної ради, і від державної влади на цілу низку виховних заходів для дітей та молоді. Серед наших останніх у минулому році ‒ комплексна програма розвитку галузі культури в Полтавській області на п'ять років (до 2022 р.) і програма розвитку історико-культурного заповідника міжнародного значення, який маємо на території області, ‒ Більського городища. За ці дві програми ми навіть мусили боротися через спротив від… обласного управління культури, але все ж на сьогодні ці дві програми таки набули чинності. До слова, програми розвитку культури вже третій рік поспіль, відколи ми вносимо правки до обласного бюджету, передбачає видатки не тільки на проведення різних заходів, а й певні суми, хоч і невеликі, на капітальні ремонти важливих для культури приміщень ‒ наших театрів, музичних училищ тощо. У 2018 році плануємо завершити довгостроковий капітальний ремонт Полтавської обласної філармонії.

І саме з ініціативи фракції "Свободи" ми ухвалили програму відзначення видатних людей ‒ і діячів національної революції 1917-21 рр., і потерпілих від сталінських репресій, і загалом визнач­них постатей, яких дала Полтавщина Україні та світу, а серед них і тих, що були до нині несправедливо забуті".

Освіта

"Що стосується закладів освіти обласного підпорядкування, то згідно з бюджетним кодексом нам наразі передають тільки чотири таких, і це самостійні юридичні одиниці, але ми з цього приводу вже звернулися до уряду і до Верховної Ради. Річ у тім, що децентралізація ‒ це добре, але, на мою думку, не зовсім правильними шляхами вона в нас відбувається. Бо ж виходить, що фінансування передали на обласний бюджет, але самі заклади залишилися державною власністю, тобто міністерство призначає керівників і все контролює, а обласна рада, не маючи ніякого впливу на заклади, їх просто фінансує. Парадоксальна ситуація. Звісно, ці передані нам виші будуть 100-відсотково профінансовані з обласного бюджету. Хоч водночас розуміємо, що коли б на обласний бюджет переклали, як нас лякали, всі ВНЗ 1-2 рівня акредитації, то це була б катастрофа. Адже за нашими підрахунками, у Полтавській області тільки на захищені статті (зарплата, електроенергія тощо) видатки сягали б понад триста мільйонів гривень. Тобто ні про розвиток, ні про розбудову опорних закладів, ні про підтримку комунальних закладів чи закладів для обдарованих дітей мови бути не могло б. Та й загалом, потерпіла б і недоотримала б кошти вся соціальна сфера області.

Але ж ми розуміємо, що хоч нам тепер передали тільки ті чотири виші, та від самої ідеї передати їх усі уряд навряд чи відмовиться. Тому ми й звертаємося до вищої державної влади з пропозицією дуже добре відпрацювати питання передачі на місцеві бюджети отих ВНЗ. Спочатку, на нашу думку, треба вирішити всі майнові й немайнові права, також, поки заклади належать державі, здійснити їх реорганізацію, розробити механізми входження закладів 1-2 рівня акредитації, як і на Заході, до структури коледжів ВНЗ. І тільки тоді можна передавати їх на місцеві бюджети ‒ у реформованому вигляді, а не такими, як тепер.

Що стосується безпосередньо професійно-технічної освіти, то хоч би що про неї говорили, вона в Україні все ж виконує дуже важливу соціальну функцію. Бо ті діти, які не підуть у профтехосвіту, можуть потрапити у сферу зовсім іншого ремесла, часто дуже далекого від закону. Насамперед у такі заклади йде дуже велика кількість дітей з сільської місцевості, для них це також можливість і нормально харчуватися, й отримувати мінімальну стипендію. Але коли говорити все-таки про рух уперед, то я переконаний, що без реформування мережі цих усіх закладів ми не будемо мати розвитку професійно-технічної галузі загалом. От скажімо, у нас в області є понад 40 таких закладів, і то з величезним контрастом: є такі, де вчиться по 400 учнів, а є й такі, де студентів заледве 70. Ясна річ, що й якість освіти там абсолютно різна. Я прихильник того, що дрібніші заклади треба укрупнити, створити кущові заклади профтехосвіти, які у повній мірі відповідали б регіональному замовленню. Було б правильно в тих районах, де є кілька дрібних і відповідно слабких професійно-технічних навчальних заклади, об'єднати їхні можливості і створити єдиний потужний заклад професійної освіти, який функціонував би на їхній базі. Це було б важливо не лише для того самого району, а й для цілої округи регіону".

Географічна галузь

"За перспективи нашої науки нам довелося поборолися 2015 року, коли Кабмін видав постанову про перелік нових галузей ‒ це тоді була імплементація нового закону про вищу освіту. Так от з того переліку зникла була географія як така, її долучили до так званих наук про землю, серед яких геологія, геофізика, геохімія… І лише наприкінці 2016 року в переліку відновлено спеціальність "географія". Хоч ми ще й тепер мусимо доводити, що наша наука має і досягнення, і перспективи. Це на сьогодні єдина галузь науки, яка уособлює просторове мислення, власне географічний просторовий світогляд. Зрештою, я переконаний, що якби ми правильно вчили дітей на Донбасі географії та історії ці 25 років, то не мали б нинішньої війни".

Розмовляла й записала Ю. ДЕМБОВСЬКА