ВО "Свобода"

ENG

12 січня
"Бандера дуже не хотів бути просто ідолом…" ‒ дослідник Микола Посівнич про лідера націоналістів як людину й політика
"Бандера дуже не хотів бути просто ідолом…" ‒ дослідник Микола Посівнич про лідера націоналістів як людину й політика

У перший день кожного нового року українські націоналісти вшановують пам'ять свого очільника, натхненника й ідеолога Степана Бандери. Про постать цієї унікальної людини й непересічного політика, його характер і погляди розповідає український історик і громадський діяч, знаний дослідник постаті Бандери Микола Посівнич, який зараз готує до друку уже п'яту (!!!) книжку про Провідника українських націоналістів.

"Німецька, а згодом і радянська пропаганда всіх активних борців за Україну називала бандерівцями, що в них означало "бандити", ‒ розповідає пан Микола. ‒ І саме Степан Бандера в уяві більшовиків був головним "бандитом". Радянський окупаційний режим свідомо звужував боротьбу українців до однієї особи, яку зображав дуже негативно, щоб дискредитувати увесь національно-визвольний рух. З відкриттям архівів та засекречених матеріалів на початку Незалежності України з'явилося багато літератури та інформації про боротьбу українців у ХХ ст., але бракувало матеріалів, які б доступно розповідали про самого Степана Бандеру. Тому майже 20 років тому я почав досліджувати постать Провідника націоналістів. У моїй новій книжці йдеться про життя Бандери як політичного діяча і людини, що мала свої переваги і вади, вибирала, жертвувала і стала символом боротьби українців. Джерела нової інформації про Степана Бандеру ‒ це архіви ОУН, його особисте листування і, звісно, документи окупаційних спецслужб (польських, радянських, німецьких, румунських), а також післявоєнні архіви спецслужб Англії, Іспанії, Італії, Канади та США, які теж активно стежили за лідером націоналістів й усією організацією.

До речі, сам Степан Бандера був категорично проти того, що його іменем з подачі окупантів стали називати багатотисячну організацію й армію. Він знав, що разом з ним за Україну борються, ризикують і жертвують найдорожчим тисячі людей, в середовищі яких він став лідером. Бандера вважав, що треба називати себе повстанцями або українськими націоналістами. А звуження потужної діяльності націоналістів до його персони він називав "репрезентацією особи за склом" і дуже не хотів бути просто ідолом, чий портрет протирали б кілька разів на рік. Степан Бандера прагнув, щоб його ідеї жили, нуртували й формували українську націю навіть після його смерті.

Сьогодні в Україні чимало політичних сил, не маючи нічого спільного з націоналізмом, використовують ім'я Степана Бандери, ходять під червоно-чорними прапорами і вигукують націоналістичні гасла. Це гарний політико-технологічний крок, адже всі революції, які відбувалися в Україні впродовж останніх десятиліть, були передусім національні ‒ українці виступали за свою мову, державу, гідність і т. д. Тому схоже, що використовуючи ефективний бренд боротьби Бандери та його побратимів, деякі недобросовісні неідеологічні політики хочуть наче дискредитувати націоналістів, замість показувати свої діла й досягнення. Такий ідеологічний дисонанс також доводить, що націоналістичні ідеї ‒ універсальні й дієві".

Любив спорт, мистецтво і природу

"На формування характеру і поглядів Степана Бандери найперше вплинули виховання і сімейна атмосфера. Його батько, отець Андрій Бандера, був відомим громадсько-політичним діячем, депутатом Західноукраїнського парламенту, учасником об'єднання ЗУНР і УНР, військовим капеланом УГА, засновником громадських, культурних, спортивних, молодіжних організацій та українських кооперативів. Мати Степана Бандери, Мирослава, була вчителькою і дочкою священика. З юних літ батьки, які навчили сина бути свідомим і жертовним, залучали його до активної громадської діяльності. Також у їхній хаті часто збиралися видатні українські діячі, які обговорювали суспільно-політичні питання, проблеми селян та інтелігенції. Це все розвивало, живило і формувало майбутнього лідера націоналістів. Крім того, на нього дуже вплинули події Першої світової війни, перехід російсько-австрійського фронту через їхнє село, становлення ЗУНР, майоріння українських прапорів і здобуття незалежності, свідком чого він став у дев'ять років. Зрештою, Степана Бандеру сформувала і польська окупаційна система, яка переконувала, що українці ‒ голота, яка не має своїх героїв, могил, історії, князів… Він це бачив і відчував на собі, тому в нього сформувалося загострене почуття національної гідності та справедливості. У той час взагалі постало ціле покоління українців, для якого Майдан, на який ми вийшли на три місяці, тривав все життя.

До майбутньої боротьби Степан Бандера готувався ще з юних літ ‒ постійно гартував свій дух і тіло, бо розумів, що потребуватиме психологічної та фізичної стійкості. Бандера був вправним спортовцем, особливо любив кулачні бої і вільну боротьбу, добре грав у баскетбол та волейбол, хоч був середнього зросту, а також любив плавати і кататися на лижах. Провідник повстанців був ще й добрим шахістом, мав феноменальні математичні здібності, багато читав і постійно навчався. Він обожнював театр і сам був талановитим актором, знав напам'ять чимало віршів та коломийок, полюбляв грати на фортепіано, співати, влаштовувати танці, гутірки, забави і розказувати гуморески, адже мав блискуче почуття гумору.

З їжі Степан Бандера дуже любив м'ясні страви і солодке, не вживав алкоголю і не курив. Обожнював природу і прагнув жити з нею в гармонії (навіть обрав відповідну професію ‒ агронома), любив подорожувати і відпочивати з дітьми. Тобто Бандера, якого ворожа пропаганда зображувала ледь не міфічним "монстром", був звичайною людиною, яка усвідомлювала, що в будь-який момент може загинути, тому брав від життя якнайбільше".

Мудрий керівник і суспільний архітектор

"У справах, які стосувалися роботи підпілля, Бандера був дуже скрупульозний, прискіпливий і вимагав від побратимів бути ощадливими й уникати беззмістовного балакунства. Крім того, він не був толерантним, навіть бував дуже різким, відверто висловлював свою думку і ворогам, і друзям. Був скромний, критичний і вимогливий до себе й оточення, але вмів довіряти людям. Знаємо також, що Бандера був добрим бізнесменом ‒ вигадував цікаві способи знайти гроші для ОУН чи видрукувати 10 тисяч листівок за раз. Він казав: щоб не ходити з протягнутою рукою, треба будувати економічний націоналізм, і тоді українські гроші йтимуть в українські руки на українські справи.

Вирізнявся Степан Бандера безперечною силою волі і вмінням досягати мети. Він дотримувався неписаного правила ОУН "хто працює, той главує". Тому був рядовим членом ОУН, а керівником його обирали лише після гострих дискусій і дебатів, у яких Бандера справедливо перемагав. Зрештою він зумів створити потужну організацію, яка функціонувала, розвивалася й міцніла навіть тоді, коли її Провідник опинявся в тюрмі чи на вимушеній еміграції. Прикметною рисою Бандери-керівника було те, що він умів якісно дібрати людей, рівномірно розподілити працю і давати певні завдання тим людям, від яких міг вимагати реального результату. Він був переконаний, що ідея і кадри ‒ це основа організації і майбутньої Української держави. До того ж Бандера вмів визнавати і виправляти помилки, ревізувати свої погляди і програми, щоб пристосовувати їх до реального життя. Він вважав, що кожне десятиліття та покоління має інші проблеми й виклики, тому до національно-визвольної і державницької діяльності треба підходити творчо, конструктивно і критично, але завжди ‒ чітко, дисципліновано й згуртовано. Бандера говорив, що завжди треба йти вперед і вершити нове. Людина, на його думку, має творити себе і постійно розвиватися, тому завжди заохочував своїх побратимів у будь-яких умовах і обставинах навчатися й самовдосконалюватися.

…Як і сьогодні, в часи Степана Бандери критикували молодих. А от він був переконаний, що не буває поганої молоді ‒ є погані виховники. Тому закликав виховувати нові покоління українців передусім своїм прикладом, активно з ними дискутувати й спілкуватися, бо вірив, що дієва молодь може розвивати ідеї українського націоналізму і будувати якісно нову державу. Він любив казати, що старий кінь хоч і не зіпсує борозни, але й глибоко не виоре. Як людина і політик Степан Бандера був справді неповторним, адже вмів ловити настрої мас та окремих людей і промовляти до серця. Він був чудовим суспільним архітектором, який відчував і знав, чого потребує його народ і що треба зробити для його щастя".

Бандера об'єднує активних українців

"В Україні та за її межами щодо Степана Бандери далі побутує критично-пропагандистський нігілізм, придуманий ще загарбницькими німецькою, більшовицькою та польською системами, щоб очорнити й знеславити ім'я Провідника українських націоналістів. Вони звинувачували його у вбивствах на Волині, у знищенні євреїв, у вбивствах побратимів, щоб націоналісти ворогували між собою… Адже щодо різношерстих окупантів Бандера був категоричним ‒ він засуджував будь-який імперіалізм і вважав, що хто не визнає засади "воля народам ‒ воля людині", той поневолювач України, якого треба жорстоко знищити. До того ж вороги знали, що з часом постать Бандери відіграватиме все вагомішу роль навіть на світовій політичній арені.

…Сьогодні поляки, які останнім часом активізувалися проти Бандери, мають усвідомити, що він будував Українську державу, боровся і помер за неї, тому для нас він ‒ герой. І це зовсім не антипольська позиція, а нормальна проукраїнська державницька. Але цю позицію має обстоювати передовсім нинішня влада, що, як і попередні за останні 25 років, до цього геть не готова, натомість без докорів сумління торгує нашою історією. Тому й поляки зараз відчули свою перевагу і момент, коли можна натиснути й заставити нас і світ сприймати історію з їхньої візії. Звичайно, з усіма сусідами маємо жити в мирі. Але ми зобов'язані захищати свої інтереси і мати свою національну гідність. Тоді буде порядок, мир та спокій на кордонах та у власній хаті.

Найбільше Бандеру, його побратимів і послідовників боїться все-таки Москва, яка дотепер називає їх бандитами та зрадниками. Адже сьогодні твориться нова концепція українських національних героїв ‒ героїв Майдану, московсько-української війни, які померли не за фантомну, а за реальну Україну, де шанують червоно-чорний прапор, вигукують повстанське "Слава Україні!" (до речі, саме Бандера придумав відповідати "Героям слава!", щоб величати борців, які погинули за Україну), а новим славнем ЗСУ стала повстанська пісня "Зродились ми великої години". І люди все частіше задумуються над тим, за що ж боровся Степан Бандера, ОУН і УПА, чому їх нищили і чому проти них досі воюють і в Україні, і за її межами. …Тема Бандери, ОУН та УПА сьогодні об'єднує активну частину української нації до почуття неподільності "від Сяну по Кавказ". Бо ж тоді націоналісти також боролися за соборність, єдність і силу Української держави. Крім того, люди стали більше дізнаватися про підпільну національно-визвольну боротьбу, її наслідки та результати. І суспільство починає розуміти, що повстанці таки мають бути пошановані, а їхні дії ретельно оцінять вже професійні історики. Адже образ відважного, відданого, сильного і жертовного національного героя, який навперекір усім недоброзичливцям живе навіть після смерті, завжди надихає народ. Одним з таких героїв і є Степан Бандера".

Ярина Тягнибок, часопис ВО "Свобода"