ВО "Свобода"

ENG

12 січня
Михайло Королик: Популізм державних мужів культивує владу злодіїв
Михайло Королик: Популізм державних мужів культивує владу злодіїв

Спілкуємося з головою Івано-Франківської обласної організації ВО "Свобода" Михайлом Короликом, який ще 10 років тому приєднався до лав свободівців. У 2008 році очолив Тисменицьку районну організацію, а 2016 р. ‒ обласну "Свободу". У телефонній розмові Михайло розповів про діяльність націоналістів Прикарпаття, які ніколи не бояться брати на себе відповідальність, про основні проблеми в області і про те, як і завдяки чому свободівцям вдається їх розв'язувати.

УЖЕ ПОНАД РІК Михайло очолює Івано-Франківську обласну організацію. За цей час значно активізувалася партійна робота: свободівці постійно ініціюють проведення громадсько-політичних, культурних, спортивних, творчих заходів. "Кожна частинка обласної організації, − ділиться досвідом націоналіст, − творить велику потужну і впливову в регіоні силу, яка за підтримки громадськості стає рушієм позитивних змін країни. ВО "Свобода" відкрите до громадськості. Ми не боїмося критики і завжди, йдучи на вибори, говоримо людям правду. Іноді та правда гірка, і її не завжди сприймають. Але набагато краще, коли говориш правду, минає рік, два, три, і ти не соромишся подивитися людям в очі. Ми відповідальні перед своїми виборцями. А от наші конкуренти часто обіцяють те, що на місцевому рівні просто-таки неможливо виконати: знизити тарифи, зупинити війну, перелік можна продовжувати… Як правило, вони активізуються безпосередньо напередодні виборів і тиснуть на українців популізмом. Через той популізм до влади приходять злодії, які грабують нашу державу.

− На Франківщині ВО "Свобода" ‒ одна з впливових партій. Чи зросла відповідальність перед мешканцями області й вимоги до націоналістів?

‒ Знаєте, я сам відчуваю дуже велику відповідальність, бо наша фракція в обласній раді досить чисельна (16 депутатів-свободівців з 84-х). У нас є голова обласної ради ‒ націоналіст Олександр Сич, якого вдруге обрали на цю посаду, бо ефективно працює і має дуже великий рівень підтримки. Також маємо міського голову Івано-Франківська Руслана Марцінківа і 14 депутатів (зі 42-х) у міськраді, голову Косівської міської ради, два голови районних рад ‒ в Богородчанах і Надвірній, а також чимало заступників у місцевих радах. Тому розуміємо, що перед нами багато випробувань. Мусимо швидко ухвалювати правильні рішення, щоб ту прихильність і довіру, яку маємо, не втрачати, а лише примножувати.

Щодо вимог виборців, то вони, безумовно, постійно зростають. До прикладу, за останні два роки в Івано-Франківську зроблено величезну кількість міжбудинкових проїздів і дворів, викладено бруківку біля входів у під'їзди, заасфальтовано дороги. Постійно зростає кількість зелених відпочинкових зон. Але ті ж мої сусіди вже забули, що ще вчора всі ми ходили по болоті, їхні вимоги до влади однаково зростають. Що більше ми працюємо, то більше від нас вимагають. І це природно й правильно. До речі, Івано-Франківськ ‒ чи не єдине місто в Україні, де відкривають дитячі садочки, тому проблеми з чергами ми долаємо. Це потребує величезних коштів, але міська рада на чолі з головою Русланом Марцінківим демонструє волю і послідовність у розв'язанні цієї нагальної для міста проблеми. І перелік таких питань чималий…

− А які ж зокрема?

‒ Наприклад, будівництво ще од­­­ного моста в одному з найбільших мікрорайонів міста − на Пасічну, який допоможе зменшити постійні "корки" й елементарно підвищить рівень комфорту містян. Це дуже актуальне питання, бо аварія в час-пік на єдиному мості, який зараз є, паралізує ледь не половину обласного центру.

Ще одна проблема − сміття. Ми всі бачили львівську ситуацію і не хочемо, щоб це повторилося у нас. У нашій державі немає концепції поводження з твердими побутовими відходами, немає заводів зі сміттєспалювання чи переробки, тому Івано-Франківськ і загалом ціла область може бути прикладом роботи в цьому напрямку. Торік з обласного бюджету виділили 5, 7 млн грн на фільтратопровід до каналізаційних мереж, щоби фільтрат потрапляв в очисні споруди, а не у воду чи ґрунт. Крім цього, з ініціативи нашої фракції з обласного і міського бюджету цьогоріч виділено по 6 млн грн для встановлення сміттєсортувальної лінії, що дасть змогу віддавати більшість сміття на вторинну обробку. Отож, зменшиться навантаження на сміттєзвалище. Також цього року відкрили біогазове устаткування, яке спалює газ, утворений на сміттєзвалищі, і перетворює його на електроенергію, яку продають за "зеленим тарифом".

Фракція ВО "Свобода" в обласній раді особливу увагу звертає на соціально-економічний розвиток Прикарпаття. Наведу приклад. У нашому місті є пологовий будинок, де народжують близько 30% жінок області. Декілька відділень (досі їх не ремонтували років 30) вже відремонтовано за кошти обласного бюджету, а це кілька мільйонів гривень. Ще є будинки культури, школи, дитячі садочки, ФАПи і так далі.

Невіддільна складова ‒ національна пам'ять та героїка. От 2018 рік з ініціативи свободівців проголошений роком ЗУНР на Прикарпатті. Ми належно і достойно вшанували 75-річчя УПА, постійно реагуємо на антиукраїнські випади на внутрішній та зовнішній політичних аренах, крок за кроком обстоюючи наш націо­нальний чин. Варто відзначити й те, що в нашій обласній раді є потужна комісія з питань захисту прав учасників і ветеранів АТО та їхніх сімей, яку очолює свободівка Наталія Чаплинська. Вона активно працює з хлопцями, проводить тренінги, заходи, помагає впоратися з психологічними проблемами військових, бо за фахом ‒ психолог. У цій комісії лише семеро депутатів, і два з них ‒ свободівці. Окрім Наталі Чаплинської ‒ волонтер Василь Сенатович, який постійно їздить на схід разом із побратимом Михайлом Іваночком, розуміє хлопців і знає їхні потреби. У нас на обласному рівні, на відміну від загальнодержавного, добровольців визнано учасниками війни, кожен з них має численні пільги, також ми виділяємо чималі кошти на реабілітацію і допомогу їхнім сім'ям.

Але одна з найбільших проблем Івано-Франківщини і, мабуть, усієї України ‒ це виплата зарплат. Адже попри безкінечні словесні тиради можновладців про дієві реформи, сьогодні маємо великі труднощі з заробітною платою вчителів та медиків. Це дуже прикро, бо топ-політики нашої держави нам малюють певні картинки, а насправді все зовсім інакше. Влада з екранів телевізора постійно розповідає про переваги децентралізації, про те, що в нас стали більші бюджети, але мовчить, що на плечі місцевого самоврядування лягла професійно-технічна освіта, пільгове перевезення громадян і багато інших фінансових зобов'язань, які далеко не кожен бюджет може забезпечити. Хоч насправді в Конституції України чітко написано: якщо центральні органи виконавчої влади ухвалюють рішення, які призводять до додаткових витрат, вони мають забезпечити ці рішення коштами. Але за фактом так не відбувається. Про який соціально-економічний розвиток можна говорити за таких умов?! Особливо важко таким маленьким містам, як Косів, де бюджет розвитку становить всього кілька мільйонів гривень, а від держави їм постійно передають якісь додаткові витрати. Спробуйте в таких умовах розвиватися… Але наші місцеві депутати і голови роблять усе можливе, щоб впоратися з найнагальнішим. У нас не буває такої сесії, на якій би ми не ініціювали розгляд питання щодо заробітної плати, особ­ливо це загострюється наприкінці року; ми не раз офіційно зверталися до центральних органів влади. Ми не мовчимо.

‒ Чи приходять зараз у партію нові люди?

‒ Повсякденна робота керівників наших обласних і районних організацій зокрема і полягає в тому, щоб залучати людей, які разом з нами будуть змінювати державу. Ми маємо певні вимоги до членів нашої організації. Це мають бути люди активні, вони повинні брати участь у житті організації та держави, не ховатися за плечима, бути лідерами. На Майдані ми були "чорноробами" революції, кожен з нас, свободівців, був залучений до діла у столиці чи на місцях. Лише з Івано-Франківська нам вдалося відправити понад 10 тисяч людей до Києва. У буремні часи революції охочих до роботи було багато, але тільки одиниці брали на себе відповідальність. У нашій області більшість таких людей становили свободівці, зокрема це Василь Попович, Ігор Дебенко, Ігор Шевчук, Богдан Досюк, Руслан Пронь, Наталя Сворак і багато інших. Те саме стосується війни. Чимало свободівців зараз воюють (як-от Олег Туєшин ‒ Голова "Легіону Свободи" в Івано-Франківській області, Андрій Гнатів, Петро Гавриш, Михайло Малярчук, Василь Білоус), багато вже повернулося, стали волонтерами і далі допомагають війську, зокрема хотілося б згадати подружжя Кульчицьких з міста Городенки.

Те саме в повсякденному житті: коли ми бачимо дії влади, які нас обурюють, ми не сидимо вдома і не скаржимося на життя. Ми виходимо на вулицю і висловлюємо протест. Якщо маємо в міських чи районних радах депутатів, ініціюємо звернення, які стосуються життя нашої області. Це також великий масив роботи, від якого залежить розвиток держави загалом. Крім того, ніколи не стоїмо осторонь, коли відбуваються судові процеси щодо наших побратимів. Нещодавно, наприклад, мали велику честь перебувати на судах щодо нашого національного Героя, сотника УПА Мирослава Симчича. У Косові було кілька судових засідань з цього приводу, і сьогодні нарешті його реабілітовано. Водночас прикро, що вже за незалежної України він отримував невтішні вироки суддів. Аж тепер, у 2017 році, справедливість відновлено, і ми дуже сподіваємось, що Президент таки прислухається до вимоги націоналістів й вшанує "Кривоноса" званням "Герой України".

Кожен член партії, який приходить до нас, одразу потрапляє в родинне середовище. Тут має підтримку і може реалізувати себе в команді, щоб спільними зусиллями домогтися багатьох речей. "Свобода" має дуже важливу перевагу ‒ тут є нагода росту, і це надихає. Тут все вирішують не гроші, а особистості, адже що більше ти працюєш, то більшого результату досягаєш. Коли б за таким принципом працювала вся держава, думаю, ніхто б не тікав за кордон…

Леся Басараб, часопис ВО "Свобода"