ВО "Свобода"

ENG

29 листопада
Андрій Іллєнко: Історія не повторюється в деталях, але уроки з неї варто робити
Андрій Іллєнко: Історія не повторюється в деталях, але уроки з неї варто робити

На Україну посилюється зовнішній тиск. Від нас відкрито вимагають піти на суїцидальні кроки: "особливий статус Донбасу", амністію для колаборантів і терористів, фактичну федералізацію і т.д. Друзі Москви в ЄС лобіюють зняття санкцій із РФ, відкрито говорять про фактичне визнання анексії Криму.

Безхребетна олігархічна влада цьому підтакує, повторює мантру про "безальтернативність мінських угод" та уже давно остаточно б здала Україну, якби не активна позиція суспільства, перш за все його патріотичної частини.

Історія ніколи не повторюється в деталях, обставини завжди різні, але уроки з неї все ж варто робити. Ситуація, в якій опинилася Чехословаччина напередодні Другої світової війни, є дуже показовою.

Тоді нацистська Німеччина порушила питання Судетської області ‒ населеної переважно етнічними німцями прикордонної території. Спочатку йшлося про "утиски німецькомовного населення", широку автономію, "особливий статус". Але у 1938 році Берліну цього вже було недостатньо ‒ постало питання про анексію Судетів. У разі відмови Праги від такого сценарію ‒ Німеччина відкрито погрожувала війною.

Чехословаччина мала договори й гарантії з боку Франції та Великобританії, цілком боєздатну, добре озброєну армію, а також потужну лінію фортифікацій на кордоні з Німеччиною. Це була індустріально розвинена держава, її ВПК у міжвоєнний період був одним із найкращих у світі. Ця невелика країна була серйозним гравцем на світовому ринку озброєнь. Захоплена німцями після анексії чехословацька зброя суттєво посилила Вермахт. Наприклад, 17% німецького танкового парку станом на червень 1941 року складали танки чехословацького виробництва.

Берлін посилював тиск, західні партнери займали пасивну позицію. У вересні 1938 року в Судетах розпочався інспірований із Берліна путч, така собі "німецька осінь" (як "русская вєсна" в Україні 2014-го). Пролилася кров, але Празі вдалося придушити заколот.

Німецьке вторгнення очікувалося з дня на день, західні партнери не хотіли війни й намагалися за будь-яку ціну домовитись із Гітлером. Результатом цієї політики стала Мюнхенська змова, коли без участі Чехословаччини вирішено було повністю задовольнити німецькі вимоги щодо Судетів та поставити Прагу перед цим фактом.

Розгублена та зраджена союзниками чехословацька влада погодилася на здачу Судетської області Німеччині. Результатом стала повна деморалізація армії та суспільства, втрата оборонних ліній, найбільш промислово розвинених районів та прихід до влади відвертих колаборантів.

Мюнхеньска змова давала "гарантії" існування решток Чехословаччини, але її доля була вирішена. Не врятувала навіть повністю пронімецька політика нового уряду. Через півроку ця держава була знищена остаточно. А ще через півроку розпочалася світова війна, якої так не хотіли західні держави.

Чехословаччина мала і слабкі місця, якими ворог дуже вправно скористався. Наприклад, демократична Прага до останнього терпіла існування відкрито антидержавних, фінансованих з-за кордону партій, дозволяла їм брати участь у виборах і мати величезні фракції в парламенті.

Уже після війни німецькі генерали будуть давати свідчення, що вони багато в чому блефували. І якби західні союзники проявили твердість, а Чехословаччина чинила би спротив ‒ усе могло б скластися геть по-іншому. Або до цього просто би не дійшло.

Ось що казав начальник штабу Верховного головнокомандування збройними силами Німеччини Кейтель: "Ми були неймовірно щасливі, що не дійшло до військової операції, оскільки… ми завжди дотримувалися думки, що наших засобів нападу недостатньо, аби захопити чехословацькі прикордонні фортифікації. З чисто військової позиції, нам не вистачило засобів атаки, необхідних для подолання прикордонних фортифікацій".

А ось генерал-фельдмаршал Манштейн: "Якби почалася війна, ми б не могли ефективно захищати ані наші західні кордони, ані кордон з Польщею, і немає сумнівів у тому, що якби Чехословаччина захищалася, нас би втримали її фортифікації, адже в нас не було засобів, аби прорватись крізь них".

Робімо висновки і думаймо своєю головою.

Андрій Іллєнко, заступник Голови ВО "Свобода"