ВО "Свобода"

ENG

7 листопада
Ігор Сабій: Наше стратегічне завдання ‒ сформувати українську еліту
Ігор Сабій: Наше стратегічне завдання ‒ сформувати українську еліту

Націоналісти в місцевих радах ‒ нова владна система, що протистоїть партноменклатурщині

Ігоря Сабія чимало націоналістів знають як "батька" Хмельницької обласної організації "Свободи". Та ось уже кілька років Ігор очолює Київську організацію об'єднання, а також фракцію депутатів-свободівців у Київській обласній раді. Спілкуємося власне про Київщину ‒ і про нинішнє її життя, і про вплив на нього минувшини.

Тяглість національної боротьби

"На Київщині є добра тенденція ‒ до збільшення україномовності, до популярності української мови і всього українського. Звісно, великі міста, як-от Біла Церква чи Бровари, ще дуже російськомовні, бо там багато зайшлих людей, в основному росіян або зросійщених, але села україномовні. Якщо брати історично, то Київщина, на жаль, куди більше потерпіла від голодоморів, ніж та сама Хмельниччина (отримувала з Західної України підтримку і харчі). Залишили тут свій відбиток і події української революції сто років тому ‒ в цих краях відбувалися важливі й вирішальні події. То ж, до речі, якраз у Білій Церкві стояв корпус Січових стрільців, яким командував Євген Коновалець.

13 жовтня ми разом з головою ВО "Свобода" Олегом Тягнибоком вшановували героїв Медвинської республіки на Богуславщині ‒ це славна і водночас трагічна сторінка історії нашого краю, люди ще пам'ятають ті події. Були на Київщині й похідні групи ОУН-УПА, нам відомі місця серйозних боїв загонів УПА з московськими окупантами. У Володарському районі є могили наших героїв; культовим місцем вже стала могила 17 упівців під селом Мигалки Бородянського району. І от власне завдяки цій тяглості української боротьби націоналістична ідея на Київщині і тепер має чималу підтримку, це, зрештою, видно й з результатів останніх виборів до місцевих рад.

Отож, "Свобода" в Київській області по різних місцевих радах має 154 місцеві депутати, зокрема в обласній раді ‒ 7 з 84, маємо також селищного голову Баришівки (центру Баришівського району), двох сільських голів у Таращанському районі і чотирьох сільських голів у Ставищенському районі. Вже в післявиборчий період, завдяки нашій активній діяльності, ми отримали посаду першого заступника голови Києво-Святошинської районної ради, це Олександр Однороманенко, а наш Олексій Скринник став секретарем Боярської міської ради (це досить велике місто ‒ близько 50 тисяч жителів).

Ці посади дають, насамперед, реальні владні механізми задля втілення наших ідей. Наприклад, недавно в Боярці відбувався молодіжний фестиваль "Під знаком тризуба". Безперечно, він не міг би відбутися без сприяння свободівців: першого заступника голови районної ради та секретаря Боярської міської ради. Ці посади дають змогу впливати і на розподіл бюджету ‒ ми контролюємо, щоб кошти не розкрадалися, щоб їх ефективно використовували і щоб вони доходили до кінцевого споживача, тобто до людей, які платять податки. Зрештою, наша присутність у місцевих радах та в місцевій владі ‒ це ще більший вплив, більша відомість і показування іншого стилю роботи.

Якщо, до прикладу, брати нашого голову Баришівки, то селище просто переродилося з його приходом на посаду: почали ремонтувати дороги, які досі роками не ремонтувалися, відремонтовано садочки, школи… Раніше люди хоч і платили податки, але в міському бюджеті грошей ніколи ні на що не було. Аж коли Олександр Варениченко став селищним головою, то й гроші з'явилися, і не тільки на всі ці господарські питання, а й для того, щоб сформувати фонд для допомоги онкохворим. Звісно, ми йому всім миром ‒ фракція в обласній і в районній радах ‒ допомагаємо, але ж і допомагати хочеться тому, хто сам щось робить, хто не чекає, коли йому дадуть завдання, а сам приходить з ініціативами".

Свободівці ‒ "законодавці політичної моди"

"В обласній раді, оскільки Київщина ‒ центральна і стратегічна область, ми входимо до більшості, яка підтримує національний напрямок. І хоч нас тільки семеро, але саме завдяки нашим політичним ініціативам Київська обласна рада дуже часто стає, так би мовити, законодавцем моди.

От пригадуєте, як позаторік центральна влада тихцем ухвалила бюджет на 2016 рік якраз на католицьке Різдво і зненацька перекинула на місцеві бюджети фінансування профтехосвіти. Саме Київська обласна рада зі свободівської ініціативи вже 12 січня зробила звернення до уряду, до Верховної Ради про неприпустимість такого. Адже той "верховно-бюджетний" трюк фактично повністю зруйнував би місцеві бюджети, бо грошей на профтехосвіту в них реально не було закладено. Цю нашу ініціативу підхопили тоді й інші обласні ради в Україні, і всі разом ми таки змусили уряд виділити додаткові 600 млн на утримання професійно-технічної освіти.

Тепер знову готуємо звернення, бо на наступний рік уряд, нині вже Гройсмана, хоче повністю перекинути на місцеві бюджети утримання всіх пільговиків. По-перше, це порушення Конституції, бо турбота про пільги ‒ функція держави, а по-друге, в місцевих бюджетах таких коштів просто не буде. Якщо Київщина ще якось дасть собі раду, маючи достатньо великий бюджет (тут є багато робочих підприємств, агроформувань тощо), то інші області України не зможуть ці питання закрити.

Свободівці в Київській обласній раді ‒ це фактично нова кров, всі інші вже були депутатами облради і щораз від іншої партії. От і фракція БПП сформована переважно з колишніх регіоналів, які просто вчасно перелицювалися. Така ж ситуація і в інших фракціях. І от саме ми стали таким стримуючим фактором для тих усіх бувалих ‒ вони розуміють, що ми не будемо ні терпіти, ні мовчати. Навіть та нинішня коаліція облради без нас просто не існувала б, а зважаючи на те, що ми завжди ходимо на сесії, то дуже часто саме від нашої позиції залежить кінцевий результат.

Властиво, ми зразу поставили завдання, працюючи в цій коаліції: щоб бюджетні кошти йшли на такі програми, втілення яких безпосередньо відчують жителі міст і сіл. Це й освітлення вулиць, й утеплення, й енергоощадження тощо. Зараз активно розвиваємо програму побудови дитячих спортивних майданчиків за кошт обласного бюджету. Бо ж об'єктивно всі ми нібито розуміємо, що в нас немає своїх футболістів і їх мусять купляти десь там у Бразилії, але ж звідки вони в нас візьмуться, коли діти навіть тренуватися не мають де?

Але маємо іншу проблему: оці всі затверджені радою програми обласна адміністрація… перестала фінансувати. І в нас зараз іде боротьба. Власне одним з наших останніх рішень ми визнали роботу Київської обласної адміністрації незадовільною щодо виконання видаткової частини бюджету ‒ виконання програм становить всього 18%! Тим часом на рахунках облдержадміністрації сконцентровано 2, 5 мільярда гривень, які просто не використовуються, і то через недбалість. Адже що таке бюджет? Це людські податки, і люди мотивовані платити податки, коли бачать, що вони повертаються до них від держави у вигляді послуг, наприклад, медицини, освіти, тих самих спортивних майданчиків… Але коли люди платять, а навзаєм нічого не отримують, то просто втрачають мотивацію.

Але з цього конфлікту в нашій Київській області прозирає основна проблема цілої системи і структури обласних і районних державних адміністрацій ‒ вона на сьогодні втратила свою ефективність. Зрештою, ніколи й не була ефективна, бо це та сама система обкомів і райкомів партії, яку зберіг собі Кучма, просто перейменувавши. Об'єктивно ні місцеві, ні обласні, ні районні ради не впливають ані на призначення тих керівників адміністрацій, ні на призначення керівників управлінь чи департаментів. Іншими словами, на ті адміністрації не мають впливу безпосередньо люди. Адже, наприклад, обласні депутати відповідальні перед громадою через вибори, бо коли погано скерують, то на другий раз їх ніхто не вибере, і тому коли б обласна рада мала вплив на кадрові рішення, то й була б нормальна система стримування і противаг. Обласна рада змінювала б начальників департаментів на ефективніші кадри… Це глобальна проблема для всієї України, нам треба змінювати підходи ‒ президентська вертикаль має бути виключно у формі нагляду, а оперативне управління мусить бути все-таки підконтрольне людям".

ОТГ

"Київщина на останньому місці в Україні за кількістю створених ОТГ ‒ не сприйняли в нас цієї ініціативи. Тож наразі маємо тільки дві територіальні громади: Великокалитянська у Броварському і Немішаївська в Бородянському районах. Тепер на 29 жовтня маємо вибори в чотирьох сільських ОТГ, і "Свободу" тут добре знають. Власне, в нас тут люди звертають увагу на партійність кандидатів. Вони вже навчилися, що коли хто йде просто сам собі, то він непрогнозований, але коли хто вже себе пов'язує з якось політичною силою, то можна вже хоч припустити, в яких ситуаціях і як така людина може поводитися. У нас навіть на початку виборчого процесу багато кандидатів до ОТГ рушили як самовисуванці, але потім повідкликали свої заяви і повисувалися вже від якихось партій. Очевидно, саме ті партії й проводили соціологію, яка показала, що людям важливо, від кого йде кандидат".

Націоналістичні середовища

""Яворині" Київщини у грудні буде вже два роки. За цей час у ній зібралися жінки різного віку, різних інтересів, але здебільшого ‒ середнього віку, самодостатні, активні, які вже мають певний статус у суспільстві і досвід громадської роботи. Знаєте, жінка жінку краще розуміє, тому вони й горнуться одна до одної, разом їм комфортніше працювати. І якщо конкретно політичний рух дуже концентрований, то громадська робота ширша: жінки і волонтерством займаються, і безкоштовні курси української мови недавно запровадили в Ірпені для тих, хто не знає української мови або хоче краще її опанувати, і різні заходи національно-культурні влаштовують…

Щодо молодіжної роботи, то в нас, як і в інших наших обласних організаціях, систематично проводяться вишкільні табори. Але й маємо свою новацію ‒ цього року наша молодь почала добрий освітній проект під назвою "Національна політична академія". Молодь слухає лекції про політичні системи, про політичний рух, про ідеології ‒ така фактично первинна школа політичної освіти.

Адже наше стратегічне довгострокове завдання як представників політичної сили ‒ це зібрати до купи активних українців, які хочуть і можуть бути при владі з огляду на свою освіченість та свої професійні навички. Ми хочемо сформувати справді українську еліту, бо, на превеликий жаль, при владі в нас не українці, та й елітою назвати їх язик не повертається ‒ то все пережитки старої партноменклатурної системи. Вони, правда, інакше й не вміють працювати, тому в нас 25 років триває отака стагнація, але ми, свободівці, також розуміємо, що ту їхню систему може подолати тільки інша система. І власне ми мусимо ту систему керівників, які дивляться на світ українськими очима і які йдуть до влади не для того, щоб нацарювати сто гривень і втекти, а щоб змінити ситуацію, дати можливість людям добре жити: і духовно, і соціально, і національно. І хоч в Україні провідну верству часто знищували, але український народ має дуже сильну генетику, тому щораз у сім'ях наших народжуються люди, які мають покликання бути керівником і працювати задля користі всієї нації".

Розмовляла Юлія ДЕМБОВСЬКА. Газета ВО "Свобода"