ВО "Свобода"

ENG

4 вересня
Свободівці Валерій Черняков та Юліан Матвійчук розповіли про свою волонтерську поїздку на Схід
Свободівці Валерій Черняков та Юліан Матвійчук розповіли про свою волонтерську поїздку на Схід

29 серпня 2017 року полтавські свободівці повернулися з передової, куди вирушили з волонтерською місією. Про те, як їм вдалося за три дні відвідати всю лінію розмежування та минути близько 20 блокпостів, розповіли очільник Полтавської обласної організації ВО "Свобода" Валерій Черняков та боєць батальйону "Азов", очільник Полтавської міської "Свободи" Юліан Матвійчук. Вони якраз потрапили на "шкільне перемир'я", про яке сторони домовилися напередодні 1 вересня. Але відчувати себе в безпеці тут все одно не можна.

Новий день ‒ новий сектор.

Ю. Матвійчук: За три дні ми об'їхали всю лінію розмежування. Першим у нашій поїздці був сектор "А" ‒ Це Станиця Луганська та Щастя. Ми потрапили якраз під час дії так званого шкільного перемир'я. Тому на передових позиціях не чули пострілів. Хлопці розповідали, що під час прослуховування рації ворога чули чітку вказівку "не стріляти". Нині всі бійці обговорюють "Захід-2017" ‒ спільні навчання РФ та Білорусі на кордоні України. За весь час проїхали близько 20 блокпостів. Зустріли знайомих із батальйону "Полтава", поділились смаколиками. Коли вони почули, що ми їдемо "на передок", то завантажили нашу автівку ще й своїми запасами мінеральної води ‒ "Там потрібніша", ‒ говорили вони. Хлопці чудово розуміють, що таке третя і що таке перша лінія. Дійсно, ми маємо світлих людей вдосталь. Просто інколи не хочемо їх бачити…

В. Черняков: Хлопці дуже раділи, особливо березовому соку, якого ми привезли дійсно вдосталь. Загалом день був полтавсько-ковельській, бо весь день зустрічав знайомих то з Полтави, то з мого рідного Ковеля. Настрій у хлопців хороший, але вони дійсно зморені спекою і "перемир'ям". Найбільше скаржаться на монотонність, адже їм доводиться постійно сидіти на одному місці та заборонено стріляти у відповідь. Це підбиває бойовий дух та бойову здатність. Приклад ‒ Перша світова, коли достоялися до того, що брататися ходили і війну німці програли прямо під Парижем. Зараз на фронті триває окопна війна.

Техніка з брухту.

Ю. Матвійчук: Хлопці навчилися жити без волонтерської та державної допомоги. На позиціях у Станиці Луганській техніку піднімають із брухту. Ті новенькі танки, які ми бачили на параді, навіть не запущені у серійне виробництво. Якщо порахувати, то на ціну танку "Оплот", який так піарив Порошенко, можна придбати до 8 танків. Зважаючи, що лінія розмежування у нас велика, кількість дійсно важлива. Коли ми говоримо не про десятки, а сотні одиниць техніки ‒ нова техніка стає лише краплею в морі. Поки новенькі "Оплоти" простоюють на 3 чи 4 лініях, хлопці воюють зі старими зразками техніки. Тільки на блокпостах вдалося побачити багато нових БТРів.

Недопрацювання Міноборони.

Ю. Матвійчук: На передовій не вистачає професійних офіцерів для роботи з особовим складом, так званих політруків, якщо користуватись совєцьким сленгом. Здебільшого вони виконують функцію військових психологів, займаються особовими справами солдатів та проводять систематичну ідеологічно-виховну роботу. На передовій багато хлопців з Донбасу, які продовжують переписуватися зі своїми друзями з території, контрольованої окупантами. З такими хлопцями важко воювати, бо ти не знаєш, як вони поводитимуться в тій чи тій ситуації. Зараз на тих територіях ‒ жорстока антиукраїнська пропаганда. У нас же на передовій таке поняття як пропаганда майже не працює або ж вона дуже "лагідна". Проте позиції хлопці тримають. Повідомляють, що у ворога ситуація набагато гірша ‒ їх взагалі ніхто не змінює, часто трапляються великі дірки в обороні. Дуже великий плацдарм можна взяти у перші ж дні. Залишилось тільки почути команду.

Мар'янка ‒ місто контрастів.

В. Черняков: За останні два дні об'їхали сектор "Д" і "М" ‒ від Мар'їнки до Маріуполя. Першим був район Мар'янки. Ось ми їдемо дорогою, бачимо знищену обстрілами лікарню, а за кілька метрів стоїть магазин і спокійно ходять люди. Вони настільки звикли до війни, що для них це вже буденність. Вороги б'ють з мінометів, відстань дозволяє проводити ще й стрілецький бій, а в цей час бабця собі порається на городі та навіть не намагається заховатися.

Ю. Матвійчук: Попри те що у Мар'янці є добровольчі позиції, із забезпеченням не так уже й погано. Бракує боєкомплектів та відчувається катастрофічна нестача людей. Хлопців просто нікому змінити на передку. Через те, що війна вже не війна, а музей військових дій. Хлопці втрачають ентузіазм і повертаються на мирну територію.

Не варто сподіватися на навігатор.

В. Черняков: Скажу одне ‒ ніколи не старайтесь їздити по навігатору вздовж лінії фронту. По-перше, тими дорогами, які раніше були хорошими, зараз зможе проїхати лише танк. Асфальту взагалі немає, бугри по два метри. Трохи потрапили в невеличку пригоду на позиціях біля Чермалика. Ми їхали по цій роздовбаній дорозі, з'їжджаючи інколи на сільські, бо там хоч можна було їхати. Промайнули кілька невідомих нам пунктів, потім виявилося, що проскочили Старогнатівку, ще трохи ‒ і потрапили б на територію, підконтрольну терористам. Дорогою у нас відлетіло колесо. Але є все ж гарні люди, зупинились молоді хлопці, один з них вже відставник із 93-ї бригади, воював у Пісках. Хлопці допомогли колесо прикрутити назад, бо ми не мали ніяких інструментів.

Ю. Матвійчук: У Маріуполі зустрів свого бойового побратима, 2-го номера гранатомета Сергія Химича, який зараз проходить там службу в хімвійськах. Разом пройшли по місцях минулої бойової слави. 2014 року ми малими силами взяли місто та вигнали сепарів, які зараз гризуть собі лікті. Зараз його взяти не можливо, по площі він як 5-6 Полтав. Маріуполь ‒ точка опори й заноза у планах Путіна пройти до Криму. Як і раніше, в місті багато "вати", хоча візуально воно більш українське за Полтаву, на кожному кроці бігборди "Слава Україні!", все в синьо-жовтих прапорах…

Дякуємо лісівникам України, підприємцям, усім, хто долучився до волонтерства. Ми привезли хлопцям багато березового соку, грибів, закарпатського сала, печива та іншого. Окрема подяка Валерію Чернякову, який накатав понад 1800 кілометрів знищеними дорогами Донбасу.

Прес-служба ВО "Свобода"