ВО "Свобода"

ENG

13 липня
Цирк для бідних, або Як "нанайські хлопчики" ледве свою недоторканність не побороли
Цирк для бідних, або Як "нанайські хлопчики" ледве свою недоторканність не побороли

Є такий нехитрий цирковий номер ‒ "боротьба нанайських хлопчиків". Суть його в тому, що двобій супротивників зображає… один артист. Для цього він просто вдягає костюм, до сідниць якого припасовані дві бутафорні голови і чотири руки, переплетені як у борців. А на ногах і руках самого артиста ‒ нанайські унти. Гнучкому лицедієві достатньо лише скластися навпіл і, тупцюючи задніми та передніми кінцівками по сцені, драматично вихиляти тим місцем, котре у нього нижче спини.

…Глядачеві ж увижається, ніби на сцені й справді точиться страшна непримиренна борня. Схоже, таку епічну "боротьбу добра зі злом" ‒ довкола наболілого питання депутатської недоторканності ‒ і показують сьогодні усьому народу під головним куполом країни.

…На минулому тижні три дні поспіль вся країна мала змогу спостерігати, як Генпрокурор Юрій Луценко чубився з представниками Регламентного комітету Верховної Ради щодо зняття депутатської недоторканності з п'ятьох народних депутатів з різних груп впливу: Андрія Лозового від "Радикальної партії", Євгенія Дейдея з "НФ", Олеся Довгого від "Волі народу", Борислава Розенблата від "БПП" і Максима Полякова з "НФ".

Було реально цікаво. Обурений Луценко назвав Комітет Верховної Ради з питань Регламенту "самообороною корупції". Довгий пригадав, як Черновецький "дав між ноги" Юрієві Луценку. Мовляв, за те Луценко і мститься Довгому як людині Черновецького. А численні ЗМІ й "експерти" говорили про нібито протистояння Генпрокурора з регламентним комітетом. Але чи так це насправді?

Щоб дати відповідь на це запитання, поглянемо, а що ж таке той регламентний комітет у політичному розрізі. Отже, якщо зазирнути "всередину", можна з'ясувати, що вже понад два роки йому так і не призначено голову, а з 11 членів 7 (!!!) представляють фракції провладної коаліції БПП та "Народного фронту". Абсолютно очевидно, що ті люди, що, як і Луценко, є представниками влади, роблять не те, що самі задумають, а тільки те, що "підказують зверху". У цій ситуації бештати членів регламентного комітету ‒ те саме, що бештати стрілочника Василя, що до його станції приїхав не той поїзд. Тобто з'ясовувати, чому не ухвалюють тих чи інших рішень у повністю провладному регламентному комітеті, треба не в самому комітеті, а "нагорі". У тих, хто на драбині партійної ієрархії стоїть вище.

Чи знає це Юрій Луценко? Однозначно, знає. Як знає те, що і він, і члени регламентного комітету, і ті, котрі "нагорі" ‒ це все одне "королівство" ‒ королівство влади. Одна, так би мовити, родина. На людях чубляться, а в закуліссі домовляються. Для чого ж тоді ця гра? Очевидно, для того, щоб люди мали за чим стежити, аби переймалися ‒ чи тих депутатів-злодіїв нарешті посадять, а чи дадуть їм спокій. А може ще й для того, щоб за телевізійними шоу-баталіями люди забули на якийсь час про порожні гаманці і щораз вищі ціни на продукти.

Прикметно, що буквально всі фігуранти цього шоу ‒ і ті, з кого вибірково знімали депутатську недоторканність, і ті, хто цьому запекло опирався, і всі їхні політпроекти ‒ обіцяли зовсім інше. Перед кожними виборами. Фактично, не було такої партії серед тут згаданих, яка не била б себе в груди, що зубами вигризатиме скасування недоторканності усієї цієї касти: нардепів, суддів і президента… Це навіть у коаліційній угоді було чорним по білому прописано. А всі ці люди були в цій коаліції, яка тоді мала не просто більшість, а конституційну більшість!

Маніпуляція свідомістю людей, на жаль, стала ключовою рисою політики нинішньої влади. У совєтські часи це робили примітивно. На кшталт ‒ "піднімаємо ціну на ковбасу на прохання трудящих". Тепер це роблять віртуозно і навіть вишукано.

Наприклад, на урочистостях з нагоди Дня Конституції біля пам'ятника гетьманові Пилипу Орлику в Києві Президент Петро Порошенко наголосив, що депутати мають скасувати депутатську недоторканність. Але й це теж ‒ приклад дволикої гри. Фактично Президент, який контролює найбільшу парламентську фракцію, закликає (!) зняти депутатську недоторканність. Але ж не треба закликати ‒ треба просто поставити на порядок денний відповідний законопроект і ‒ проголосувати. Насправді в БПП це могли зробити ще відразу після парламентських виборів ‒ перешкод ніяких не було. У кого ж, як не в Президента і його фракції, є всі можливості, про які можна тільки мріяти. …Але ж вдають, ніби тут окремо Президент зі своєю правильною думкою і окремо парламент. Але це ‒ єдина в своїй суті ВЛАДА. Нагадаємо, що з січня 2015-го у Верховній Раді лежить президентський законопроект про скасування депутатської недоторканності. Минуло 2, 5 року… Більшу частину цього часового відрізка фракцію Президента ‒ БПП ‒ очолював Юрій Луценко. Той самий Луценко, який давав слово скасувати депутатську недоторканність ще… 10 років тому, бувши в першій п'ятірці блоку "Наша Україна ‒ Народна самооборона" (тоді теж президентської партії, тільки, звісно ж, іншого президента). Чому ж бодай не спробував докласти зусиль, щоб законопроект ухвалили? До речі, якби ухвалили, то й не треба було б нині воювати з регламентним комітетом.

А може, просто ‒ шоу має тривати, бо солодкі наміри й обіцянки мають постійно приємно лоскотати людські вуха? Тим часом знімати депутатську недоторканність нинішній владі насправді ох як не хочеться… Чи таки доведеться?

Коли верстався номер. 13 липня, під час чергового пікету за зняття недоторканності, народний депутат-свободівець Юрій ЛЕВЧЕНКО повідомив, що за дорученням політичної сили щойно зібрав необхідні 150 підписів народних депутатів під законопроектом про зняття депутатської недоторканності ВЗАГАЛІ.

Але продовжує збирати підписи на той випадок, якщо хтось "передумає" та відкличе свій, та щоб українці дізналися побільше прізвищ тих нардепів, які не захотіли під цим законопроектом підписуватися. Другий крок ‒ після обіду піде реєструвати цей законопроект. Далі свободівці будуть тиснути, щоб Верховна Рада за нього проголосувала.

Галина ЧОРНА. Часопис "Свободи"