ВО "Свобода"

ENG

15 червня
"Україна сьогодні ‒ це той щит, який зупиняє Московію…"
"Україна сьогодні ‒ це той щит, який зупиняє Московію…"

З відповідей лідера "Свободи" Олега Тягнибока на запитання журналістів на телеканалах "112", ЗІК, "NewsOne"

Про вступ України до НАТО

"У світі, міжнародній політиці вважають на сильних. І на Україну будуть вважати тільки тоді, коли станемо сильною самодостатньою країною. Голосування за вступ до НАТО в українському парламенті, яке, щоправда, має більше політичний, аніж практичний характер, ‒ це назагал великий позитив. Як і будь-який крок, що віддаляє нас від Москви. Тому не треба перейматися, що там Путін подумав, а що сказав його прес-секретар. А от те, що найближчим часом буде призначений глава місії України в НАТО ‒ оце важливо. Тому що понад два роки Україна чомусь не мала такого представника. …Втім, це голосування в парламенті щодо НАТО хоч і дуже правильне, та все ж запізніле. Потрібно було за це голосувати набагато раніше, як то пропонувала "Свобода". І в комплексі інших важливих питань, скажімо, розірвання дипломатичних стосунків з країною-агресором, впровадження візового режиму з Росією, перекривання українських кордонів з Московією і багатьох інших.

…Трохи прикро чути від міністра закордонних справ, що тільки до 2020 року зможемо досягнути стандартів, що їх від нас вимагає НАТО. Це значить, що перспектива реального вступу України до цієї оборонної структури досить примарна. Тим часом членство в НАТО дуже важливе для України. Бо ж прекрасно розуміємо, що не зможемо сьогодні самостійно перемогти у війні з агресором. Нам треба, щоб міжнародне співтовариство посилювало санкції щодо Росії, щоб виконувало пункти Будапештського меморандуму. Вважаю, що Україна сьогодні, після очевидного провалу Нормандського формату, переговорів в Мінську, мала б вимагати від світу його заміни на Будапештський ‒ за участі Великобританії і США, оскільки саме ці держави були гарантами нашої безпеки, коли Україна віддавала ядерну зброю. Західний світ мав би розуміти: Україна сьогодні ‒ це той щит, який зупиняє Московію перед окупацією Європи і навіть цілого світу. І якщо їй не допомагати, а обмежуватися загальними заявами, якщо зволікати зі вступом до НАТО, то Україні загрожує втрата державності. То, може, наше МЗС сáме зараз мало би вдатися до такого собі легкого шантажу? Скажімо, нагадати світові про обов'язок виконати Будапештські домовленості та про те, що в інакшому разі Україна залишає за собою право (яке ми втратили під час підписання меморандуму в Будапешті) знову стати ядерною державою. Тим паче, що науковий потенціал, ресурси і виробничі можливості у нас для цього є. Зрештою, якби у нас була ядерна кнопка ‒ ніяка Москва, ніякий Путін не поліз би на Україну війною.

…Приємно, звісно, чути від міністра закордонних справ, що була тепла і дружня атмосфера під час спілкування з Президентом США. Але деякі ЗМІ повідомляють, що Президент США вимагає звіту про ті фінанси, які були надані Україні ще адміністрацією Обами; і що він незадоволений корупцією в Україні та "проведенням" реформ; і що в його адміністрації планують можливі слухання в Конгресі щодо того, куди витрачена донорська допомога Україні".

Про вибори і виборців

"…Це справді вже третя зустріч на телебаченні сьогодні. Чи тяжко? Чи нема відчуття, що повторююся? Ви знаєте, ні. Хоча часом бувало. Зокрема в часи моєї політичної молодості ‒ вперше я став депутатом у 24 роки, а народним депутатом у 29. Тоді в нас, націоналістів, не було доступу до ЗМІ і не було фінансів, аби закидати округ літературою. Ми брали тим, що зустрічалися з людьми. За бандерівським гаслом ‒ дійти до кожного українця. Пригадую, зафіксував власний рекорд ‒ 12 зустрічей у день. З 8 ранку і до 10 вечора. І от ти їздиш від села до села, йдеш від підприємства до підприємства. Виступ міняється залежно від аудиторії, але все одно якісь базові тези повинен до людей донести. І часом ловив себе на думці: "Господи, чи ж я, часом, не говорив уже цього в цій аудиторії?"".

"Чи перетинаються виборці "Свободи" і "Самопомочі"? Не зовсім. "Самопоміч" ‒ типова ліберальна партія, і в неї, відповідно, ліберальний виборець. А "Свобода" ‒ націо­налістична політична сила. Нині ж люди все-таки дедалі більше голосують за програми, світогляд. Хоча, правду кажучи, часом чую напівжартівливе на зустрічах: голосувала за нього, бо то такий гарний мужчина з вусами… У Львові "Свобода" й "Самопоміч" дещо перетиналися хіба через те, що було певне протистояння. Ми мали велику фракцію у міській раді, де міським головою очільник "Самопомочі". Нагадаю, що на виборах мера в другий тур увійшли Садовий з нашим Русланом Кошулинським".

"Я переконаний, що "Свобода" впевнено пройшла (але в неї вкрали голоси, ‒ ред.) і в теперішнє, восьме, скликання парламенту. Чи пройде в дев'яте ‒ час покаже. Але спілкуючись з людьми, я зауважую, що те інформаційне болото, яке виливали на "Свободу" зразу після Майдану, причому наші колишні політичні партнери, ‒ вже засохло і потихеньку від нас відпадає. І я не маю жодних сумнівів у тому, що націоналістичні сили будуть у парламенті, і це буде друге пришестя націоналістів до Верховної Ради, і ми будемо мати свою велику фракцію".

З ким варто об'єднуватися

""Свобода" в політиці вже 26 рік. За той час ми зрозуміли, що об'єднання, або координація зусиль, ефективне лише тоді, коли маєш справу з ідеологічно близькими структурами. От, наприклад, на тому ж Майдані… Якби мене зараз повернути на чотири роки назад і запитати, чи став би я разом з Яценком і Кличком на Майдані ‒ я відповів би, що так. Бо тоді це був єдино правильний вихід, щоб побороти режим Януковича. Поодинці ніхто з нас того не подужав би. А розійшлися після Майдану ми тому, що побачили: їхнє розуміння того, як треба будувати державу, і наше бачення ‒ абсолютно протилежні. У результаті вони не підтримували наших законопроектів, які, як показав час, були дуже актуальні і потрібні. Наприклад, закон про люстрацію, який треба було ухвалювати ще в лютому 2014-го саме в редакції "Свободи". Чи закон про виведення українських підприємств військово-промислового комплексу з тепер окупованих територій (але тоді вони ще були підконтрольні Україні) ‒ на територію Великої України. Чи закон про воєнний податок з олігархів. Чи закон про повернення коштів з офшорів. …І тому сьогодні ми координуємо свої дії з ідеологічно близькими політичними силами ‒ "Національним корпусом", "Правим сектором", КУН, ОУН і багатьма іншими. Якщо ми спільно проходимо в парламент ‒ не буде суперечки, як голосувати за те чи інше питання…".

"Нині я спостерігаю, як ті, котрі три роки тому відкидали свободівські закони, бо казали що то все дурне, ‒ сьогодні один поперед одного рвуться їх ухвалювати. От зараз влада експлуатує тему впровадження віз з РФ. Хлопці! Та ж іще три роки тому в парламенті вже лежав наш відповідний свободівський закон. Ви ж не голосували за нього!!!

…Якби я мав змогу надіслати собі есемеску в 2014 рік, я, можливо, написав би таке: "Не вір партнерам по Майдану, бо коли ти тиснеш їм руку, то дотримуєшся слова. Але коли тобі тиснуть руку ‒ то тебе обманюють не змигнувши оком. І навіть не вважатимуть це порушенням домовленостей". …Але в тій ситуації ми, свободівці, поводилися як державники. Йшли на революцію ‒ то в тім була наша суть. Українська революція триває вже 100 років і ми вважаємо себе тим поколінням, яке має її нарешті завершити…".

Про "Свободу" на телеканалах

"Часом на зустрічах мені кажуть, що от я, мовляв, пішов на телеканал, а його власники такі-сякі. Тоді я відповідаю: якщо є можливість пояснити людям нашу позицію, то чому б і не піти? Звісно, ми прекрасно розуміємо, що в сучасній політиці на певних телевізійних каналах, особливо тих, які патроновані політиками-олігархами, є сценарії передач. І дуже часто таке буває, що під час розмови хочеш донести до людей одну лінію, одну позицію, а тебе ставлять в такі умови, що мусиш розказувати інше. Але це політика. Тут назвався грибом ‒ лізь у борщ. Якщо ти політик ‒ маєш або змінити правила гри (чого ми, свободівці, дуже хочемо і, сподіваюся, врешті досягнемо), або мусиш використовувати ті правила, які сьогодні встановлені, щоб здобути владу. Тут підкреслю, що для політика влада дуже важлива, і я не вірю тим політикам, які розказують, що це не так. Українським націоналістам влада потрібна як інструмент побудови держави і суспільства ‒ такими, як ми їх бачимо. А щоб здобути владу ‒ треба, зокрема, багато спілкуватися з людьми. Зокрема й на телеканалах".

Часопис "Свободи"