ВО "Свобода"

ENG

11 квітня
Галина Олійникова: Через бойові дії екологічні питання відійшли на другий план…
Галина Олійникова: Через бойові дії екологічні питання відійшли на другий план…

Чи справді екологічна катастрофа, яка спіткала Донбас, може зробити цей регіон непридатним для життя?

Ще до початку бойових дій Донбас вважали зоною екологічного лиха. Причини ‒ характерні для багатьох регіонів України: застаріле обладнання на промислових об'єктах, байдужість влади та, правду кажучи, й більшості тутешнього населення, перевантаженість сміттям як легального, так і стихійного походження. От тільки на Донбасі всі ці проб­леми концентрованіші, масштабніші й обрамлені колапсом гірничо-хімічного виробництва, адже тут розташовано майже 6, 5 тисячі хімічно небезпечних підприємств (це 32% від усіх, що в Україні). За даними екологів, сьогодні 4, 5 тисячі з них зруйновані. З 20 об'єктів, які найбільше забруднюють довкілля в Україні, п'ять розташовані в Донецькій та Луганській областях.

У ТЕЛЕФОННІЙ РОЗМОВІ спілкуємося з Галиною ОЛІЙНИКОВОЮ ‒ свободівкою, очільницею Донецького обласного відділення Всеукраїнської екологічної організації "МАМА-86" (місто Бахмут). Назву обрано не випадково ‒ спостерігаючи за жахливими наслідками Чорнобильської трагедії, жінки почали звертати особ­ливу увагу на здоров'я своїх дітей в регіоні посттехногенної катастрофи.

‒ Питання просте: чи загрожує Донбасу стати настільки непридатним до життя, щоб зазнати слави другого Чорнобиля, та як може прискорити цей процес війна?

Галина Олійникова: "Донеччина ‒ дуже проблемна земля з багатьма серйозними екологічними викликами. Це й горіння териконів, і хімічна промисловість, і шахтні води, і заводи з застарілим обладнанням. На цьому тлі Бахмут можна вважати відносно чистою територією. У місті ніколи не було великих підприємств-забруднювачів. Через це наше найголовніше завдання ‒ зберегти становище таким і не дати його погіршити.

Якщо ж говорити про найсерйозніші виклики, то варто згадати, що у 1995-2000 роках у соляних шахтах Бахмута планували будівництво сховища радіоактивних відходів. Ми зразу забили на сполох. Проблему вдалося підняти на державний рівень, і наші соляні шахти внесли до реєстру територій, де спорудження таких сховищ заборонено.

Але про це, здається, забули. Ці шахти знову намагаються віддати під приватизацію. Нас довго старалися переконати, що радіоактивні сховища у соляних шахтах ‒ відома й популярна в усьому світі практика. Та німці, зокрема "зелені" цієї країни, що чи не найсерйозніше в усій Європі працюють над розв'язанням екологічних проблем, вже довели, що ховати радіоактивні відходи в соляних шахтах небезпечно. Сіль ‒ досить небезпечна речовина, що здатна з часом роз'їсти контейнери та цистерни з відходами. Підземні води їх поглинуть та рознесуть, і рано чи пізно уся ця радіація вийде на поверхню.

Якщо раніше ми постійно відстежували діяльність великих державних підприємств, то цього року Кабмін дав добро на приватизацію ДП "Артемсіль". Якщо це підприємство стане приватним, то дуже важко буде відстежити його діяльність. Знаємо, що там була вже не одна спроба створити такі сховища".

‒ А як стосовно екологічних проблем, спричинених війною?

‒ Через наш район проходить лінія зіткнення. Якраз на ній розташований "БАХМУТСЬКИЙ АГРАРНИЙ СОЮЗ" ‒ велике підприємство олігарха Сергія Тарути, на якому розводять свиней, птицю, як виробляють, так і переробляють різну сільськогосподарську продукцію.

Торік на початку червня під час ворожого артилерійського обстрілу там пошкодили відстійник. Усі ці нечистоти потрапили в нашу річку Бахмутку, що впадає у Сіверський Донець. А, як відомо, Сіверський Донець ‒ основне джерело питної води для Донецької та Луганської областей.

Новостворене Міністерство з питань тимчасово окупованих територій розробило цільову державну програму, так би мовити, відновлення миру (мова про ДЦП "Відновлення та розбудова миру у східних регіонах України", ‒ ред.). Коли ми звернулися до чиновників по допомогу щодо ремонту відстійника та очищення води, до нас почали чіплятися, що, мовляв, запит подали не за формою, не вказали джерела фінансування, і взагалі нам сказали, що для утилізації цих відходів було передбачено їхній вивіз на поля, як удобрення для ґрунтів. Оскільки поля зараз заміновані, то мови про те, щоб включити нашу проблему до екологічної програми, і бути не може.

Як бачите, попри те, що Бахмутчина ‒ одна з найчистіших територій Донеччини, але й у нас є серйозні проблеми. Стараємося долати їх як можемо. Задля цього проводимо інформаційну роботу з місцевими людьми. З людьми, які усвідомлюють масштаби та наслідки потенційних екологічних катастроф, працювати легше.

‒ Після того, як окуповані території знову повернуться під конт­роль України, до яких екологічних проблем Донбасу слід взятися найперше?

‒ Говоритиму більше про Донеччину. Тут екологічні проблеми відстежують не дуже старанно. З початком адміністративної та екологічної реформ в області майже зруйнували систему екологічного контролю. У зоні АТО проконтролювати екологічні порушення та запобігти їм взагалі немає можливості.

Відомо, що на окупованих територіях активно затоплюють шахти ‒ триває так звана "мокра консервація". Ці шахтні води ‒ чи не найзабрудненіші важкими металами та радіоактивними речовинами. Через таку "консервацію" серйозно і невпинно отруюються як наземні, так і підземні води.

До того ж на Донбасі починає осуватися ґрунт і, як наслідок, утворюються провалля. Якщо це триватиме далі, є значний ризик руйнації каналу Сіверський Донець ‒ Донбас, через що частина Донеччини залишиться без питної води.

Ще один цікавий факт. У Єнакієвому розташована шахта "Юнком". Там у сімдесятих роках минулого століття проводили ядерні випробування. Якщо цю шахту затопить, то всю радіацію через велику мережу підземних вод рознесе по регіону, а то й далі. Це ризик не лише для України, але й для прилеглих територій РФ.

Сподіваюся, коли ми знову повернемо ці території під свій контроль, ніхто ті шахти відновлювати не буде. І слава Богу! Це дасть можливість очистити регіон, тим паче, що обладнання багатьох підприємств уже повивозили звідти у РФ, а що вивезти не змогли, порізали й пустили на металолом. Якщо щось і будувати, то тільки нове і технологічне.

‒ Відомо, що на Донеччині масово з'являються стихійні сміттєзвалища. Навіть сумнозвісне Львівське сміття вже встигло туди добратися…

‒ Від проблеми зі сміттям потерпає не тільки Донеччина, але й уся Україна. Наша держава не має достатньо практики його переробки. Сміттєпереробка ‒ дуже прибутковий бізнес, туди нікого "чужого" не хочуть пускати. Вітчизняний олігархат намагається все втримати у своїх руках, навіть якщо нічого не вдається. Як кажуть: і сам не гам, і чужому не дам.

Раніше, на початку 2000-их, у Краматорську хотіли дати старт проекту роздільного збору сміття та його подальшого сортування. Уже навіть взялися до створення полігону під цей проект: побудували сортувальну станцію, встановили спеціалізовані контейнери. На тому все й затихло…

Тепер його намагаються відновити. Нещодавно начальник Департаменту екології Донецької ОДА Сергій Натрус помпезно продемонстрував відкриття цього майданчика. Показував, що все працює. Через кілька тижнів туди приїхали журналісти подивитися, як триває робота, а там знову все зачинено.

Проблеми зі сміттям дійсно є. Суть у тому, що екологія перетворилася у бізнес. Чиновники просять гроші на сортувальні полігони, на обладнання для спалювання сміття, а в результаті отримуємо чергову велику мильну бульку.

‒ В останні роки в Україні зросла кількість захворювань легеневого та канцерогенного характеру. Чи побільшало хворих через екологічні проблеми серед жителів Донбасу? Та й узагалі, як реагують місцеві на те, що в них відверто крадуть здоров'я, а частково й життя?..

‒ Закономірно, що через початок бойових дій усі екологічні питання відійшли на другий і навіть третій план. Триває адміністративно-територіальна реформа, створення об'єднаних територіальних громад. У плані формування цих ОТГ екологічних питань майже немає. Говорять хіба про водопостачання, водовідведення та сміття. На цьому край. Інші питання, які стосуються довкілля, просто ніхто не розглядає. Зазвичай, коли люди починають звертати увагу на якусь проблему, то лише після того, як лихо уже сталося і вже мало що можна зробити.

Стосовно захворювань, то в нас немає навіть нормальної статистики. Відомо ж бо, що ситуація зі здоров'ям жителів Донбасу завжди була набагато гірша, ніж загалом по Україні. Якщо пам'ятаєте, у 2012-му в Маріуполі проводили багатотисячні мітинги під гаслом "Дайте нам дихати". У місті тоді стояв страшенний смог.

На Донеччині великий відсоток захворювань крові, і це активно стараються замовчати. Причина хвороб ‒ брудна вода та забруднене канцерогенами довкілля. До того ж в Україну везуть потенційно небезпечну техніку, обладнання, яке за кордоном уже давно своє відпрацювало.

Загалом, чисте довкілля починається з кожного з нас. Сам не сміти, вчи так робити своїх дітей, не давай смітити іншим, і все буде добре. Просто не треба бути байдужим до своєї землі та, зрештою, до власного життя і здоров'я.

Розмовляв Ігор ХРИПЛИВИЙ. Газета "Свобода"