ВО "Свобода"

ENG

30 березня
Юрій Сиротюк: Скільки б зайд не приходило на українську землю ‒ їх не стало
Юрій Сиротюк: Скільки б зайд не приходило на українську землю ‒ їх не стало

Сьогодні брав участь у відкритті X ювілейного міжнародного конкурсу українознавства у приміщенні Будинку вчителя в Києві, на який з'їхалося близько ста старшокласників з України та діаспори, що зуміли вийти до фінального туру конкурсу.

І хоча держава удвічі обрізала і до того жалюгідний бюджет профільної державної установи, що займається відновленням та збереженням української ідентичності ‒ НДІ Українознавства ‒ знайшлись таки меценати, що допомогли конкурсу відбутися.

Переконаний, що переможці конкурсу мають отримувати належну, в тім числі матеріальну, винагороду, щоби їхні ровесники розуміли: українцем бути круто і модно.

За свого боку "Свобода" теж долучилася до підтримки цього конкурсу.

Ось моє вступне слово перед дітьми ‒ учасниками конкурсу, за якими завтрашнє майбутнє України. До речі, найбільше фіналістів дала Донецька й Івано-Франківська області:

"Україна ‒ земля переможців.

Колись навіжені вчені почали ділити народи на державні і бездержавні, а відтак на історичні і не історичні. Бездержавному українському народу було заготовлене місце наймита "на нашій не своїй землі". Але століттями бездержавний український народ виявився таки історичним ‒ народом, що творить історію, ніким не здоланний.

Україна ‒ це синонім перемоги. А українці ‒ природжені переможці.

Скільки зайд приходило на нашу землю. Скільки московій вже перло сюди. Століттями. Незміряними ордами. Зухвалих, войовничих, зверхніх. Де вони всі?

Ні пам'яті, ні честі. Забуття і придорожній бур'ян. А ще мільйони безіменних 200-их, як собак, загребаних у нашій землі.

Ну хоча б останній приклад. Три роки тому сусід Каїн, що самоназвався нашим братом, попер на нашу землю третьою в світі військовою потугою. Попер ‒ і за три роки війни, втративши в донецьких і луганських степах свій елітний спецназ і добряче збивши пиху, нічого не може зробити з нескореною й незборимою українською нацією.

Який би ще народ, в якому куточку світу, оточений зажерливими ворогами, крізь століть неволі й окупацій, після божевільного людиновбивства Голодомору-геноциду зміг би вистояти?! А ми вистояли!

Тому я гордий вітати тут представників великої, нескореної та незборимої української нації.

Ви багато читали, напевне, про героїв-русичів, звитяжців-козаків, гайдамаків, холодноярців та упівців і, напевно, уявляли себе на їхньому місці.

Сьогодні ви маєте честь жити серед живих героїв, новітніх козаків і гайдамаків ‒ вояків священної московсько-української війни.

Ця війна з відвічним ворогом триває на всіх фронтах.

І її кінцевий вислід: буде чи не буде Україна.

Будемо чи не будемо ми українцями.

Наше завдання дуже просте: бути собою на своїй землі, бути українцем, а отже ‒ бути переможцем.

Тож у добрий шлях всім вам представникам великої нації і великої країни…

Перемог вам ‒ передова когорти нації переможців…".

Юрій Сиротюк