ВО "Свобода"

ENG

13 березня
Тетяна Бондарчук: Сприймаю кожного з вояків як дитину, як брата, як рідну людину…
Тетяна Бондарчук: Сприймаю кожного з вояків як дитину, як брата, як рідну людину…

Волонтерські будні дружини Героя Небесної Сотні…

Тетяна Бондарчук ‒ знана на Хмельниччині волонтерка і суспільна діячка, дружина Героя Небесної Сотні Сергія Бондарчука. За небайдужість, громадську активність та сміливість її нещодавно нагородили орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. Спілкуємося з пані Тетяною незадовго до її чергової поїздки в зону так званої АТО ‒ говоримо про те, як вдається збирати й доправляти на передову все необхідне, про діяльність яворинок і неминучу спільну перемогу.

Воїнам потрібна передусім наша увага

"Як вдається збирати допомогу? Починаємо з себе. Кожна з яворинок докладає максимум зусиль, щоб зібрати потрібне для хлопців, залучаємо своїх рідних та друзів. Також звертаємося до людей: про наші потреби я постійно пишу на своїй сторінці, а також на сторінках хмельницької "Яворини" у "Фейсбуці". І люди допомагають дуже активно ‒ приносять одяг, харчі та інші речі, потрібні військовим. Щоразу в соціальній мережі я поіменно дякую всім добрим людям, які принесли найменшу допомогу ‒ це також дуже важливо. Неоціненна, звісно, допомога побратимів-свободівців і підтримка керівництва ‒ очільника Хмельницької обласної "Свободи" Олега Лопатовського і міського голови Хмельницького Олександра Симчишина.

Як правило, пакуємо і веземо на передову все, що тільки можемо дістати ‒ домашню консервацію і випічку, варенички, мед, сало, овочі, фрукти, теплі речі, шкарпетки, плетені утеплені накладки на сидіння авто, а також дитячі малюночки, листи і, звісно, маскувальні сітки. Останні, до речі, ми стали плести зразу після перших установчих зборів хмельницької "Яворини". Навчив нас правильно це робити активний священик УПЦ КП о. Степан Капустинський, який щоразу благословляє нас у дорогу в АТО, передає бійцям і дітям освячені ікони. Дуже активно допомагають плести маскувальні сітки також учні та учителі Старокостянтинівської школи № 8.

Проте в зоні АТО я зрозуміла, що військовим потрібна найперше наша увага, добре слово, молитва і підтримка ‒ для них це дуже важливо. Тож ми вирішили, що треба їхати не лише з харчами, але обов'язково і з культурною програмою. Тому наші жінки-яворинки виконують для наших воїнів патріотичні та обрядові пісні, читають авторські вірші, щоразу разом із вояками обов'язково співаємо державний славень. Я також читаю свої вірші, в яких пишу про нашу перемогу, і хлопцям подобається чути, що ми переможемо, вони скинуть врешті військову форму й одягнуть вишиванки. Востаннє ми виступали перед нашими побратимами-свободівцями з 4-ої роти "Січ" батальйону "Київ". Частина з них якраз приїхали ненадовго з гарячої Авдіївки, аби поновити сили, а тим, які залишилися на бойових позиціях, ми передали харчі й подаруночки.

Ще раніше ми двічі відвідували 93 бригаду, побували в наших хлопців з "Карпатської Січі" в Кримському, зустрічалися з побратимом Сергієм Свободою та легендарною жінкою-медиком Євдокією Попович, яку називають "мама Пісків". Тоді ще неможливо було доїхати до наших військових, і хлопці перевантажували допомогу на "Урал" (авто) просто посеред дороги…

Днями хмельницькі яворинки повернулися з чергової поїздки в зону АТО. Цього разу ми відвідали під Попасною 24 ОМБр, яку називають "залізною", а також 55 автомобільний батальйон "Чорний ліс", який возить боєприпаси бойовим частинам в околицях Світлодарської дуги й Авдіївського напрямку. Завдяки нашим побратимам Іванові Гончару і Петрові Шуляку, які допомогли нам з транспортом, ми таки змогли успішно здійснити цю поїздку.

…Сприймаю кожного із цих вояків як дитину, як брата, як рідну людину. Тому дуже важко, коли отримуємо сумні звістки про загибель побратимів, яких ще недавно особисто відвідували на передовій. Так було з легендарним командиром розвідників Костянтином Шрамком. Ми передавали йому допомогу для хлопців з одного з підрозділів 128 ОМБр під Піски, а через місяць він загинув. Це щоразу шокує, і ми переживаємо як особисту втрату… І, попри все, зовсім не страшно їхати на передову, бо розуміємо, що хлопцям потрібна наша підтримка. Я зустрічалася зі справжніми героями, які не хочуть повертатися без перемоги, які не впадають у відчай і воюють на передовій за усіх нас. Пишаюся ними".

Чужих дітей не буває!

"У Хмельницькій області осередки "Яворини" вже добре розбудовані, і за два роки праці ми реально маємо про що звітувати. Адже поєднуємо допомогу воїнам кривавої російсько-української війни і поміч дитячим будинкам і в зоні АТО, і на території Хмельницької області. Зокрема ми відправляли передачі в Щастинську школу-інтернат та в інтернат в м. Кремінна (Луганська обл.) ‒ там перебувають дітки з діагнозом ДЦП, з вадами психічного і розумового розвитку. Яворинкам вдалося вже двічі особисто зустрітися з дітками з цього інтернату. Крім того, наш побратим, командир 4 роти "Січ" батальйону "Київ" Максим Лютий якось розповів мені, що в м. Часів Яр (Донеччина) є притулок, де перебувають діти-сироти й позбавлені батьківського піклування, у якому бракує багатьох необхідних речей і харчів. Тоді ми з посестрами зібрали все потрібне і разом з вояками, які супроводжували нас усю дорогу туди й назад, відвезли діткам харчі, солодощі, іграшки, книжки, канцелярські товари і всілякі даруночки. А під час нашої останньої поїздки на схід ми таки відвідали діток у цьому інтернаті, а також завітали у Парасковіївську спеціальну школу-інтернат.

А на Хмельниччині уже двічі ми побували в Антонінській спеціальній школі-інтернаті, де живуть передусім діти з вадами розумового розвитку до 23-х років, навчаються за спеціальною програмою. Це дуже складний заклад. Востаннє ми відвідали їх на зимові свята, коли в інтернаті залишилися діти, яких батьки не змогли забрати додому. Тож ми організували для них концерт, різноманітні ігри, спільні танці. Кожній дитині ми подарували солодощі, канцелярське приладдя, книжки та іграшки. Серце розривалося, коли спостерігала, як ті діточки щиро тішилися, тулилися до нас, обіймали, клали свої голівки нам на плечі… Це було неймовірне єднання!

Хмельницька "Яворина" працює також з Ізяславською та Вовковинецькою школами-інтернатами, допомагаємо соціальному центру матері й дитини в Чорному Острові, де перебувають самотні матері з дітками до двох років. Цих матерів ми також підтримуємо ‒ привозимо підгузки, засоби гігієни, одяг і взуття для мам і малюків, спілкуємося з ними. Крім того, хмельницькі яворинки їздили з допомогою та концертом у Самчаківський будинок-інтернат для людей похилого віку. За час існування нашої організації (а створили хмельницьку "Яворину" влітку 2015 року) нам вдалося налагодити також міжнародну співпрацю з українською діаспорою і значно зміцнити базу нашого Старокостянтинівського військового шпиталю. Зокрема для реабілітації військовослужбовців, яких було поранено на сході, у нашому шпиталі тепер є спеціальні якісні тренажери, милиці та інше. Також ми відвідували наших побратимів у лікарні ім. Мечникова в Дніпрі, де перебуває чи не найбільше українських вояків".

"Яворина" об'єднує різних людей

"У нашу організацію приходять жінки різного віку і фаху: і вчительки, і поетеси, і студентки. Надзвичайно важливо, що до нас приєдналися матері полеглих Героїв. У Старокостянтинові, наприклад, загалом дуже активні й постійно нам допомагають родини загиблих воїнів, а три мами Героїв ‒ Олега Обухівського, Ігоря Білика та Сергія Шмерецького ‒ стали до лав нашого об'єднання. Вони весь час в усьому допомагають, їздять до дітей, і я відчуваю, яка важлива для них громадська діяльність. Ці матері були такі зажурені, пригнічені горем, а тепер, коли вони пакують речі чужим синам, солять сало і запаковують коробки, вони посміхаються. Я щиро ними захоплююся і схиляю голову перед їхнім материнським подвигом.

Опріч волонтерської діяльності я дуже багато уваги приділяю просвітницькій роботі. Зокрема я започаткувала безстрокову патріотичну акцію "Нації української цвіт". У межах цієї акції працюю з культурними і соціальними відділами міськради і маю змогу організовувати різноманітні просвітницькі та виховні заходи. Наприклад, уже два роки поспіль за підтримки побратимів та яворинок проводимо акції до днів пам'яті Героїв Крут, Українських січових стрільців, до Дня Героїв тощо. Нещодавно ми організували у Старокостянтинові Бандерівські читання ‒ говорили про феномен Степана Бандери, про важливість та актуальність його ідей сьогодні, а також розповіли про діяльність ОУН і УПА на Хмельниччині. Містяни підтримали таку нашу ініціативу і були дуже задоволені, тож ми вирішили проводити Бандерівські читання щоквартально у формі круглих столів, дискусій тощо. У нашому місті жив вояк УПА Йосиф Каракуля та його дружина Юзефа, яка була зв'язковою ОУН. Сьогодні в Старокостянтинові живуть син та онучки цього славного подружжя, з якими планую організувати зустріч у межах наступних Бандерівських читань.

За підтримки місцевої "Яворини" в Старокостянтинові ми провели ще один цікавий захід ‒ створили молодіжний клуб "Сім'я". Перший вечір спілкування, який називався "Молода родина ‒ майбутнє України", відвідало чимало різних сімей: і багатодітні, і зовсім молоді, і сім'ї воїнів, які зараз перебувають на передовій. Говорили про сімейні цінності, про те, що повинна знати молода родина, щоб бути щасливою, усі могли висловити свої думки, дехто ділився досвідом. Потім усі разом співали, читали вірші, частувалися чаєм і солодощами, які організували яворинки. Це було дуже гарне й тепле сімейне свято, дорослі і діти були дуже задоволені. У майбутньому будемо запрошувати медиків, психологів та інших фахівців, які читатимуть цікаві лекції й даватимуть корисні поради.

…Звичайно, часто буває непросто, доводиться шукати різні шляхи, щоб допомагати і діткам, і сім'ям, і воїнам. Але Бог дає силу, та й люди відгукуються, адже спільно робимо надзвичайно важливу справу. І я впевнена, що разом ми переможемо усіх ворогів ‒ і зовнішніх, і внутрішніх".

Розмовляла Ярина Тягнибок, газета ВО "Свобода"