ВО "Свобода"

ENG

26 лютого 2016
Андрій Бондаренко: Всі діти мріяли стати космонавтами, а я - мандрівником
Андрій Бондаренко: Всі діти мріяли стати космонавтами, а я - мандрівником

В українців склався стереотип: якщо людина подорожує - у неї багато грошей та вільного часу. Але насправді це не так…

Мабуть, кожен з нас бодай раз у житті обертав довкола осі глобус і напівжартома давав собі обіцянку: "Де ткну пальцем - туди й вирушу". Проте реальність інша. У більшості людей "зона комфорту" - чотирисезонний відтинок між домом та роботою, де-не-де помережений святами, вихідними та зустрічами з друзями. Покинути цю зону хоч і кортить, та будні затягують…

От тільки свободівець Андрій Бондаренко з цим категорично не згодний. Він успішно поєднує посаду заступника голови Хмельницької міської ради, керівника Аналітичної служби ВО "Свобода", сімейні обов'язки і - численні мандрівки. Повсякчас відкриває для себе світ: подорожує як Україною, так і за кордоном. Як це Андрієві вдається - розпитуємо у нього.

- Все почалося в дитинстві, - розповідає Андрій Бондаренко. - Мабуть, років у п'ять, коли дідусь уперше показав мені мапи. От після цього я серйозно зацікавився географією. У 7-8 років уже знав усі столиці та вперше почав планувати, що ж я хочу побачити в майбутньому, куди поїхати. Всі діти мріяли стати космонавтами, а я - мандрівником.

Так і вийшло. Тепер у мене за спиною багаторічний досвід мандрівок світом. Вже виробилася власна система організації часу. Поїздку, як правило, планую за пів року, за рік. Буває, що й довше. Трапляються, звісно, і спонтанні випадки. Без довгої підготовки вирушав у подорожі як Україною, так і світом. Остання така мандрівка була до Словаччини, восени, два роки тому. Випало трішки вільного часу. Буквально за два дні усе спланував і подорож виправдала сподівання. Все склалося дуже вдало. Сама мандрівка обійшлася в мізер - приблизно 1200 гривень. На ці гроші я подорожував чотири дні та встиг побачити майже з десяток найкрасивіших словацьких замків.

- Вибираючи на що подивитися, чому віддаєте перевагу?

- Найбільше мене цікавить архітектура. Іноді природа. Проте, зазвичай, акцент все ж таки роблю саме на красивих непересічних будівлях. Люблю оглядати старовинні замки, ратуші, храми, фортеці. Ніколи не подорожую заради відпочинку. Навпаки, під час поїздок завжди дуже стомлююся.

- Чи привозите сувеніри на пам'ять?

- Зазвичай я нічого не привожу. Колекціоную фотографії, розповіді, спогади, враження. Немає звички тягнути додому кітчеві магнітики чи алкоголь. Для мене подорожі - це вже як частина життя. Намагаюся побачити якнайбільше цікавих куточків в Україні та світі. …Спостерігаючи, як живуть люди за кордоном - десь краще живуть, десь гірше - робиш для себе потрібні висновки. Коли бачиш певний корисний досвід - переймаєш його. Це і є найбільша цінність мандрів.

…Певним чином подорожі - також і засіб самовдосконалення. Ти пізнаєш світ. Бачиш, наскільки люди, навіть не в межах світу, а всередині тієї ж України, між собою схожі та, водночас, наскільки відрізняються. Крім того, вчишся виживати, імпровізувати, аби вийти зі складних ситуацій. Це все допомагає краще пізнати самого себе, а також загартовує характер і розум.

- Більше любите подорожувати самі чи з товариством?

- Як правило їжджу сам. Дуже рідко вдається знайти супутників для поїздки, бо мандрівки в мене важкі й не кожен витримує такий ритм. Це підйом щодня о четвертій годині, постійні переїзди, ночівлі в поїздах, аеропортах, різноманітних хостелах. Буває, що їжджу з дружиною, з друзями, але тоді встигаю подивитися в два-три рази менше, ніж коли мандрую сам-один.

- Для такого треба мати міцне здоров'я. Займаєтеся якимось видом спорту?

- Власне, це і є мій спорт. Іншим не займаюся. Пройти 20 кілометрів в день - це часто завдання не з простих. За весь час, не враховуючи подорожі Україною, я вже встиг об'їздити близько 30 країн, а це - понад тисяча різноманітних міст та містечок.

- Куди востаннє їздили за кордон?

- Остання моя подорож за кордон була до Німеччини, торік у серпні. Планував її десь років за п'ять і хотів подивитися якомога більше. За 12 днів мандрів об'їздив дев'ять німецьких земель. Коли ж говорити про подорожі Україною, то остання моя мандрівка була невдалою. Хотів одразу ж після Нового року помандрувати Волинню та Поділлям, але в першому ж місті, вийшовши з машини, травмувався, і це завадило реалізувати плани.

- Андрію, які подорожі запам'яталися найбільше?

- Знаєте, якось так виходить планувати подорожі, що переважно кожна наступна - ліпша за попередню. Важко виділити якусь одну. Від усіх враження однаково яскраві. Проте якщо на якійсь і ставити наголос, то це - моя перша велика подорож Близьким Сходом ще 2005 року. Пересувався, фактично, лишень автостопом, і так тоді проїхав Туреччину, Сирію, Ліван, Йорданію та Єгипет. Це був місяць такого собі екстремального трешу, якщо можна так сказати. Зате вдалося дуже багато подивитися, дізнатися нового і взагалі - відкрити для себе світ з другого боку. Про таку подорож я мріяв майже 20 років. Тепер сподіваюся, що доберуся й до Африки та Латинської Америки.

- Вдавалося потрапити до справжньої експедиції?

- У класичних наукових експедиціях ніколи не був. Цим потрібно займатися професійно, виділяти чимало часу, крім того, на це потрібні затрати. Втім, схожою на експедицію можу назвати поїздку в Монголію. На той час, 2006 року, ми з дружиною були чи не першими українцями, які потрапили в цей край. Та й місцеві жителі нам також часто казали, що вперше побачили українців.

Також до цікавих подорожей, подібних на експедиції, можна зачислити й мандрівку Буковиною. Я два роки досліджував цей край. Об'їздив кожне село, підготував багато нарисів. Фактично вже є готова краєзнавча книга, та все ніяк не доходять руки, аби її видати. Наразі бракує лише фінансової складової видавничого процесу.

- Крім того, що ведете сторінку в "Фейсбук", чи маєте ще й власний сайт, де публікуєте статті та фотографії про свої мандрівки? До слова, нотатки для цих ресурсів робите ще під час поїздок?

- Насправді свої матеріали пишу, уже повернувшись з подорожі. Часто елементарно не вистачає часу щось записувати. Інколи поновлюю свою стрічку новин аж через рік після мандрівки, а буває, що є подорожі трирічної давнини, про які нічого не писав. Якби зараз я припинив свої мандрівки, то все одно в мене знайдеться чимало цікавого матеріалу, яким ще рік можна ділитися з друзями.

- Подорожі для Вас - лише хобі, чи ще й додатковий дохід?

- Не можу назвати це бізнесом. Більше хобі. Інколи вдавалося на цьому заробляти: розміщував рекламу в живому журналі, продавав фотографії для видавництв, але так багато не заробиш, та й постійним такий дохід не назвеш.

- Ваші поради молодим мандрівникам?

- Головне - не боятися подорожувати. В українців склався стереотип: якщо людина подорожує - у неї багато грошей та вільного часу. Насправді це не так. Навіть нині, коли Україна економічно дуже скотилася вниз, все одно залишається достатньо можливостей, аби подорожувати тією ж Європою чи Азією.

Дуже допомагають хостели, яких зараз багато по всьому світу. Ночівля в таких вартує від 3 до 5 доларів в країнах Азії і десь 10 доларів у будь-якій країні Європи. Також є багато дешевих авіакомпаній, наприклад таких, як "Wizz air" чи "Ryanair", з якими можна здійснювати перельоти Європою по 10-20 євро. Для цього бажано купувати квиточки заздалегідь. Схожі акції є й на пересування автобусами та поїздами. Так дуже зручно їхати в Німеччину, Польщу, Чехію. Потрібно лише пошукати. Наприклад, компанія "Busfor" пропонує автобусні перевезення всього за 10 гривень. Так можна доїхати до Польщі, а вже звідти, використовуючи лоукостери (бюджетні авіакомпанії, - ред.) - далі подорожувати Європою.

У кожній країні є місця, де можна дешево поїсти. Це різноманітні бістро, фаст-фуди, кафе. Готуючи свою екскурсійну програму, варто брати до уваги й музеї, галереї чи виставкові зали, відвідування яких є безплатним, особливо у вихідні.

Зараз небезпечною для українців-мандрівників є тільки Росія. Також, на жаль, не можна поїхати в Сирію. Дуже цікава країна була до війни. Багато разів туди хотів повернутися, але наразі це неможливо.

Розмовляв Ігор ХРИПЛИВИЙ. Газета ВО "Свобода"